28 листопада у відділі мистецької літератури відбулась година пам’яті «Назавжди закоханий в мистецтво» до 85-річчя від дня народження Богдана Козака (1940-2024). Розпочала зустріч завідувач відділу мистецької літератури Надія Письменна, яка розповіла про життєвий та творчий шлях Богдана Козака і ознайомила користувачів з книжково-ілюстративною виставкою. Український актор, театральний режисер та педагог, професор (1997), народний артист України (1988), академік Національної академії мистецтв України (2004), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка – він одна з найяскравіших постатей львівської та загальнонаціональної театральної сцени. Народився 27 листопада 1940 року у Львові. У 1962 році став актором Національного театру імені Марії Заньковецької. Зіграв понад 160 ролей в театрі та кіно, серед яких варто згадати «З коханням не жартують» П. Кальдерона – Дон Хуан (реж. С. Сміян, 1962), «Річард ІІІ» В. Шекспіра – Кларенс (реж. С. Данченко, 1974), «Украдене щастя» І. Франка – Микола Задорожний (реж. С. Данченко, 1976), «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра – Тартюф (реж. А. Бабенко, 1986), «Наталка Полтавка» І. Котляревського – Возний (реж. Ф. Стригун, 1991) та інші різножанрові ролі, що підкреслюють його талановитість.

Митець вирішив створити театр поезії Тараса Шевченка. 2005 року завершено філософсько-медитаційний цикл «Думи»; через кілька років постала композиція «Євангеліє від Тараса», відтак разом із режисером Аллою Бабенко актор поставив спектакль «Посланіє». Усі ці три великі роботи дістали узагальнене найменування – «Діалоги з Шевченком». Талановита й глибока інтерпретація Богданом Козаком Шевченкових текстів важить як діалог з Кобзарем. «Тарас Григорович писав кров’ю серця. Виконувати його тексти індиферентно або сухо – річ неможлива. Коли мені важко, коли щось у суспільстві болить, то це можна висловити поезією Кобзаря», – зазначав Б. Козак. Через виконання дум, поезій («І мертвим, і живим…», «Садок вишневий коло хати) митець стає на розмову з Кобзарем, а поговоривши, намагається передати пізнане своїм сучасникам. Узявши на себе місію ретранслювати Шевченкове слово, Богдан Козак дотримав мистецького кредо «бути кимось для когось».

Він поєднував акторську справу з викладацькою діяльністю у театральній студії при театрі, був завідувачем кафедри театрознавства та акторської майстерності, а у 2004-2010 роках – деканом факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Серед його учнів – народні артисти України Орест Гарда, Ростислав Держипільський, Любов Боровська, Іван Довгалюк та багато інших.

Помер Богдан Козак 28 травня 2024 року у Львові. Панахида відбулася в церкві Святої Трійці, прощання – у Національному театрі імені Марії Заньковецької, він похований на 52 полі Личаківського цвинтаря.

Наприкінці учасники мали можливість переглянути авторський проєкт Любові Ступчук «Богдан Козак» та виставу «Амадей» за однойменною п’єсою Пітера Шеффера (режисер-постановник – Вадим Сікорський).