«А головне – мати надію, що ми будемо
щасливими. Мати надію, що нарешті ми
відродимося, що ми станемо серед всіх у світі
народів достойним, повноцінним і повнокровним,
що кожній людині стане жити краще. Але, щоб
було жити краще, треба вірити… Вірю в геній
народу нашого. Все-таки ми з гірших кутків
історії вибралися… І все-таки кожній людині
треба проникнутися у своїй душі Божим словом
до того, що може привести нас до добра».
НАЗАРІЙ ЯРЕМЧУК

У серії «Життя коротке, а мистецтво вічне» ЛОУНБ підготовлено рекомендаційний список літератури «ВІН ЛЮБИВ НАС УСІХ, ТА НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИВ УКРАЇНУ. НАЗАРІЙ ЯРЕМЧУК».

…Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Протести, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків, та протидія з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке надалі переросло у Революцію гідності.

Диякон Михайлівського собору в Києві Іван Сидор згодом згадував: «Отримав благословення у намісника монастиря ігумена Агапіта і побіг на дзвіницю. Як бити на сполох, не знав, адже останній раз таке відбувалося в 1240 році, коли під Києвом стояла татаро-монгольська орда. Але постарався вкласти в передзвін всю душу і дзвонив так сильно і так довго, щоб все місто почуло і прийшло на Майдан... Я почав втрачати сили ще до кінця першої години. Добре, що мені на допомогу прийшли студенти. За чотири години ми вшістьох порвали чотири троса на дзвонах! У мене встигли нарости і полопатися криваві мозолі, стер собі руки в кров, але болю майже не помічав...»

6 листопада виповнюється 210 років від дня народження Маркіяна ШАШКЕВИЧА (1811-1843) – духовного просвітителя, натхненника національного пробудження Галичини.

Священник УГКЦ став зачинателем нової української літератури, ініціював видання альманаху «Русалка Дністровая», очолив «Руську трійцю», виступав за рівноправність української мови з польською: «Хочу спілкуватися лише українською мовою, аби всі довколишні чули і бачили, що я не поляк, не росіянин чи німець, а русин (українець)».

До 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича у ЛОУНБ було підготовлено бібліографічний покажчик «Одне було у нього „завсіди на думці: свій рід, свій язик, своя словесність, своя народність”» (упорядники: І. Лешнівська, І. Зінченко, О. Григорчук, редактор О. Букавіна, науковий редактор І. Лешнівська), з яким можна ознайомитися в бібліотеці. Твори М. Шашкевича і дослідження про його творчість стануть у пригоді не лише освітянам, просвітянам, а також усім, хто цікавиться історією та розвоєм рідного краю.

12 вересня, хоча насправді це треба було б робити сьогодні, 13 вересня, Львів відзначив 100-ліття свого уродженця, письменника-фантаста Станіслава ЛЕМА. Програма святкувань була насиченою і різноманітною: о 12.30 запрошені – письменники, перекладачі, літературознавці, видавці – пили какао (каву, воду) з міським головою на балконі-терасі його службового кабінета й обмінювалися думками про письменнника, нові книги, видавничі серії та багато іншого. Наприклад, про ідею перейменування площі Коліївщини на, скажімо, площу Сусідів. Чому? Не тому, що це первісна (історична) назва – ця площа мала назви «пляц Жидовскі», з 1871 – Векслярський (від «вексель» - боргове зобов’язання), а 1950 перейменована на Коліївщини – найбільшого селянсько-козацького повстання 1768 р., оспіваного Шевченком у «Гайдамаках». Мотив перейменування – назва образлива для «єврейської громади». Так, принаймні, вважають у міській раді.