28 червня 1914 р. в Сараєві сербський студент Гаврило Принцип застрелив спадкоємця престолу Австро-Угорщини ерцгерцога Франца-Фердинанда і його дружину Софію, що стало поштовхом до початку І Світової війни. У війні українці воювали по різні боки фронту й за різні інтереси. Галичани сподівалися, що перемога Австро-Угорщини спричинить розвал Російської імперії, а на її руїнах постане незалежна Україна. До війни вони готувалися давно. З к. ХІХ ст. почалося культурно-національне відродження: в Галичині виникла «Просвіта», «Руська Бесіда», «Рідна школа», у ХХ ст. «Сільський господар», далі «Маслосоюз». А 1900 року в с. Завалля Кирило Трильовський заснував першу «Січ» - фізкультурно-пожежне товариство, що дбало про здоровий спосіб життя, допомагало селянам боротися з пожежами. І. Боберський започаткував товариство «Сокіл», яке дбало про розвиток спорту в Галичині. Молоддю опікувався «Пласт». 1912 р., передбачаючи майбутню війну, галичани створили організацію «Січові Стрільці», яка почала військову підготовку студентів і гімназистів, а 1913 – «Січові Стрільці ІІ», яка займалася цим з українськими робітниками й ремісниками.