До 2095-річниці від дня народження римського поета Марона Публія Вергілія (70 р. до н.е — 19 р. до н.е) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує зацікавленому користувачеві перекладну книжкову експозицію мовами світу його творів та критичну літературу про нього, адже він найвидатніший поет стародавнього Риму та й один із найвизначніших поетів античної літератури, автор епосу «Енеїда», який оспівує легендарне походження римського народу.

Відомостей про його життя небагато, та й ті, що є, дійшли до нас у вигляді розрізнених цитат пізніших римських авторів і в складі семи коротких начерків життєписів знаменитих людей з-під пера Светонія, яких часто приписують Елію Донату, оскільки текст зберігся в його рукописі. Деякі незалежні біографічні відомості містяться в «Життєписі» Бернського рукопису. Також імовірно, що усі біографії мають за джерело записки сучасників Вергілія.

У політичному житті Вергілій участі не брав, та завдяки щедротам друзів, його статок досяг десяти млн сестерціїв, і він мав будинок на Есквіліні поруч із оселею Мецената. Близько 41 року до н. е., після вбивства Цезаря, маєток було віднято для передачі ветеранам нового владики Рима, Октавіана Августа. Поет поспішив до Риму і за допомогою своїх друзів домігся повернення власності. У Неаполі чи поблизу нього, Вергілій прожив майже все своє життя. Лише зрідка відвідував він Рим, бував на Сицилії й у Таренті, та один раз відвідав Грецію.

На п'ятдесят другому році життя (19 рік до н. е.) Вергілій пустився у велику подорож Грецією, щоб наступні три роки займатися відшліфуванням своєї поеми «Енеїда». Прибувши до Афін, Вергілій зустрівся тут з Октавіаном Августом, після чого вирішив відмовитися від поїздки і повернутися з ним до Італії. При огляді Мегар він серйозно занедужав, на кораблі хвороба ще посилилася, і незабаром після прибуття у Брундизій Вергілій помер 20 вересня 19 року до н. е.

Прах його перенесли до Неаполя і поховали біля другого каменя на Путеоланському шляху; для своєї гробниці він склав такий двовірш:

У Мантуї був народжений, помер у Калабрії, спочиваю

У Парфенопеї — оспівував пасовиська, села, вождів.

Де пасовища — натяк на твір «Буколіки», села — на «Георгіки», вождів — на «Енеїду».

Вергілій дуже скоро став класиком. Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Відомим граматики, які займалися тлумаченням Вергілія були: Велій Лонг, Елій Донат, Проб, Квінт Теренцій Скавр, Асконій Педіан, Прісціан.

Перші переклади творчості Вергілія припадають на середину XIX століття, причому їх автори більш-менш одночасно взялися за перенесення на ґрунт української культури всіх трьох його основних творів.

Так, «Георгіки», дві еклоги (першу і другу) переклав у 1848 — 1849 рр. Осип Шухевич, але праця його була видана лише в 1886 р. із передмовою І. Франка про життєвий і творчий шлях Вергілія. Переклад Шухевича був написаний плавною народною мовою, але римованим віршем, не гекзаметром. Не дотримуються гекзаметра у своїх перекладах «Енеїди» і Г. Бондаренко — перекладач початку другої книги (II, 1 — 66) та С. Руданський, який у 1865 р. під назвою «Енеянка» переспівав кінець першої книги (І, 657 — 755).

На початку XX ст. серйозну спробу подати Вергіліїв епос українським словом зробив І. М. Стешенко (1873 — 1918), відомий як перекладач «Метаморфоз» Овідія.

Нову сторінку в історії перекладу поетичної спадщини Вергілія являє діяльність поета, критика, науковця, великого знавця і перекладача римських класиків Миколи Зерова (1890 — 1942). З-під пера цього майстра вийшли переклади 1 та 4-ї еклог «Буколік», значні уривки з «Георгік» та найвагоміша праця — повний переклад «Енеїди».

У той час, коли в Україні над перекладами «Енеїди» працював Микола Зеров, у Західній Україні це робив Михайло Білик. Деякі частини перекладної ним поеми (книги І — VI) були видані у Стрию 1931 р., а повний переклад завершено у Львові вже після радянсько-німецької війни.

Вергілій — часто використовуваний образ у поетичних творах різних національних літератур. У «Божественній комедії» Данте і «Діяннях небожителів» Брата Віктора (Віктора Гребенюка) виконує роль провідника ліричного героя потойбіччям.

Бажаючих зануритись у далекі віки до нашої ери чекаємо у нашій книгозбірні! Книги можна позичити для домашнього читання терміном на один місяць, після чого необхідно повернути позичену літературу, або продовжити термін користування.