До 205-річчя від дня народження французького прозаїка, блискучого стиліста, який потужно вплинув на літературу, привівши за собою до неї низку талановитих авторів, одним з яких був Гі де Мопассан Гюстава Флобера (1821-1880), відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка презентує книжкову експозицію мовами світу фондової літератури його творів та критичного матеріалу про письменника.

Флобер хотів бути письменником із дитинства. У дев'ять років він перераховував романи, які хотів написати. Вів щоденник, у якому проявляється його критичне ставлення до суспільства. Він був невтомним трудівником і часто скаржився у листах до своїх друзів на те, яка напружена у нього робота. Він був дуже близький із племінницею Каролін Комманвіл та вів дружнє листування із Жорж Санд. Зрідка відвідував паризьких знайомих, серед яких були Еміль Золя, Альфонс Доде, Іван Тургенєв, брати Едмон та Жуль де Гонкур.

У ранньому періоді 1830-1840 років знаходиться у полоні «несамовитого романтизму». Написав такі твори «Танок смерті», «Мрії в пеклі», «Записки безумця». У вересні 1849 року Флобер закінчив першу версію роману «Спокуса Святого Антонія». Він читав роман вголос Луісу Буйє та Максиму дю Кану впродовж чотирьох днів, не дозволяючи їм переривати читання чи висловлювати свої думки, зауваження тощо. Наприкінці читання друзі порадили письменникові спалити рукопис у вогнищі й запропонували йому зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на цілковито фантастичних постатях.

Після цієї першої спроби відбулась його найважливіша подорож: майже дворічна (жовтень 1849-1851рр) поїздка на південь і схід. Тут він замислив роман, який став його дебютом і скандальним успіхом — «Мадам Боварі». Роман, написаний за 5 років, був виданий кількома випусками у «Рев'ю де Парі» 1856 року.

Уряд жорстко розкритикував і письменника, і видавця, звинувачуючи їх в аморальності. Звинувачення лунали ще понад рік, проте і Флобер, і видавець врешті були виправдані. Коли ж «Мадам Боварі» було видано книгою, читач її зустрів на подив дуже тепло. У 1858 році Флобер здійснив подорож до Карфагена, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман був закінчений у 1862 році після 4 років роботи. Наступна робота «Виховання почуттів» — це спроба автора змалювати власне дитинство, яке тривало 7 років. Зокрема, у романі описано європейські події 1848 року. Він став останнім романом письменника і був виданий 1869 року. Флобер написав драму «Претендент», щоправда, вона не мала успіху, та опублікував перероблену версію «Спокуси Святого Антонія» 1857 року. У 1877 році Флобер опублікував у журналах повісті «Просте серце», «Іродіада» та «Легенда про Святого Юліана Милостивого», написані у перервах між роботою над романом «Бувар та Пекюше», який залишився незакінченим.

1870-ті роки були дуже складними для письменника. Солдати прусської армії окупували його будиночок під час війни у 1870 та у 1872 роках. Згодом померла його мати. Флобер мав серйозні фінансові проблеми. Крім того, більшість свого життя він хворів на сифіліс. Його здоров'я значно погіршилось. 1880 року, у 58 років, Флобер помер від інсульту. Письменника поховали у сімейному склепі на кладовищі у Руані. Пам'ятник великому письменникові був урочисто відкритий у музеї Руана 1890 року.

Для зацікавленого користувача на книжковій експозиції знайдуться цікаві видання із маловідомими життєвими фактами Гюстава Флобера. Запрошуємо до перегляду!