17 грудня у відділі мистецької літератури відбувся музично-літературний вечір «„Заповіт” Тараса Шевченка та музика» до 180-річчя з часу написання вірша. Розпочалась зустріч з прослуховування запису «Заповіт» (музика Г. Гладкого) у виконанні Національного українського народного хору імені Г. Верьовки. Завідувач відділу Надія Письменна ознайомила користувачів з історією створення вірша. Написаний у 1845 році «Заповіт» Тараса Шевченка став не лише поетичним маніфестом свободи, а й потужним музичним символом українського народу. Його рядки звучать як готова мелодія – ритмічна, емоційна, сповнена сили й віри. Провідна ідея «Заповіту» отримала відгук у багатьох народів, що засвідчують його переклади 150 мовами світу. А пісенна природа цієї взірцевої Шевченкової поезії проявилася в широкому спектрі музичних інтерпретацій. На «Заповіт» українські й іноземні композитори написали близько 150 хорових творів – від акапельних, зі супроводом до сюїт, кантат і симфонічної поеми…

Користувачі мали можливість прослухати кілька пісень на вірші Тараса Шевченка, серед яких «Минають дні» (муз. М. Лисенка), «Зоре моя вечірняя» (муз. Г. Гладкого), «Реве та стогне Дніпр широкий» (муз. Д. Крижанівського, обробка В. Косенка), «Думи мої» (муз. С. Воробкевича), «Садок вишневий коло хати» (муз. Я. Степового), «Гомоніла Україна» (муз. С. Воробкевича) та ін.

Сьогодні «Заповіт» є піснею боротьби, пам’яті й єдності. Через музику слово Шевченка продовжує жити, лунати і надихати покоління вже 180 років.