До 530-ої річниці від дня народження французького католицького священика, лікаря, ботаніка, письменника Франсуа Рабле (1494-1553), відомого своїм сатиричним романом «Гаргантюа та Пантагрюель» абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) знайомить користувачів з його творчим спадком і критичними матеріалами про письменника.

Сатирично-філософський роман «Гаргантюа та Пантагрюель» складається із п'яти частин. Рабле працював над ним понад 20 років. Фольклорний персонаж Гаргантюа та його пригоди були відомі з французьких народних переказів починаючи з XV сторіччя. У 1532 році в Ліоні було видано збірку народних оповідок про пригоди Гаргантюа. Того ж року вийшла друком і перша частина роману Рабле. Це видання, як і наступні, було одразу заборонене Сорбонною.

У першій книзі «Пантагрюель» (1532) Франсуа Рабле описує історію велетня Пантагрюеля, сина Гаргантюа: його народження, виховання та героїчні подвиги. Використовуючи фантастичну, казкову основу сюжету та стилістику лицарських романів, Франсуа Рабле створив всеохопну сатиру тогочасного французького суспільства. Гумор і дотеп поєднуються в цьому творі з гуманістичними ідеями раннього Ренесансу. Друга книга «Гаргантюа» (1534) присвячена батькові Пантагрюеля, Гаргантюа, його гуманістичному вихованню велетнем Ґранґозьє. Тут висміюються монастирські принципи виховання й сама Сорбонна зі своїм зашкарублим, ортодоксальним духом. Описується заснування утопічного монастиря Телема (Thélème), де спільно живуть чоловіки й жінки під девізом: «Роби що захочеш» («Fais ce que voudras»). Образ монастиря Телем — пародія на середньовічні монастирі, що були осідками гуманістичної еліти. Третя (1546) й четверта (1552) книги присвячені мандрам Пантагрюеля та його супутника Панурга в пошуках дивовижного оракула «Dive bouteille». Калейдоскопічна зміна строкатих епізодів надає оповіді динамізму й легкості. У творі змальовують тогочасні уявлення у таких сферах знання, як астрологія, медицина та філософія. У гостросатиричній формі Рабле висміює суперечності цих уявлень і вчень. П'ята частина (1564), за останніми дослідженнями, також належить перу Франсуа Рабле. Один спритний видавець, знаючи про популярність попередніх книжок Рабле, вирішив опублікувати чернетки другої та третьої книги, які випадково потрапили йому до рук, представивши їх як заключну частину роману. Багато епізодів роману залишаються темними й уможливлюють різноманітні тлумачення. Проте цілком промовистим є загальне гуманістичне спрямування роману, негативне ставлення Франсуа Рабле до середньовічної схоластики, догматизму, заклик до духовної свободи, радості життя, віри в людське добро та гідність.

Своєрідність стилю Рабле зміг відтворити хіба що Бальзак у своїх «Грайливих історіях» (фр. Les Cent Contes drolatiques), написаних під впливом «Гаргантюа та Пантагрюеля». Французький історик XIX століття Жуль Мішле писав: «450 років тому, ледь у ліонських книжних лавках з'явилася перша книга Рабле, людство зрозуміло, що народився письменник величніший, ніж Аристофан».

Скорочено роман переклали українською мовою Микола Іванов (1929) та Ірина Сидоренко (1984). Повністю роман Рабле переклав українською Анатоль Перепадя (2004). Уривки «Папідулі та папомани» перекладали Олесь Жолдак, а скорочені уривки: Микола Іванов; Ірина Сидоренко; Леонід Яхнін, Володимир Герман, Оксана Думанська, Леонід Кононович. На честь письменника було названо астероїд 5666 Рабле.

Запрошуємо до читання!