До 125-річчя від дня народження американської письменниці та журналістки Маргарет Мітчелл (1900-1949) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує книжкову експозицію мовами світу її роману-бестселера «Звіяні вітром» (1936), що отримав Пулітцерівську премію, перекладений 37 мовами світу, а екранізація 1939 року отримала 8 премій «Оскар». М. Мітчелл зарекомендувала себе як журналістка, бо була провідною репортеркою газети «Атланта Джорнал». У 1922 році вона одружилася із Беррі Кіннардом Апшоу. Шлюб протривав 10 місяців: Беррі пив і часто бив її, а заставши його з покоївкою, Марґарет, не замислюючись, подала на розлучення. Про це ще багато років продовжувала пліткувати її рідня: з усіх поколінь дружин в їх родині Марґарет першою дозволила собі розлучення. На початку XX сторіччя розлучення в південних штатах Америки було нонсенсом. Але її не злякали судові зволікання і бюрократичні перешкоди. У 1924 році вона повернула собі дошлюбне прізвище. Другим її чоловіком став Джон Марш — давній шанувальник, закоханий в неї вже багато років. Заради неї він покинув високооплачувану роботу в Вашингтоні і переїхав до Атланти. У 1925 році пара одружилася. Мітчелл пішла з газетного бізнесу, щоб зайнятися літературною творчістю.

З 1926 по 1933 рік Марґарет Мітчелл писала, абсолютно не будучи впевненою в своєму творінні. Надруковані сторінки вона ховала і не показувала навіть чоловікові. Їй здавалося, що вона займається «аматорською нісенітницею», а погане самопочуття накладало відбиток на рукопис: не випадково вона почала роман з останньої глави, з трагічного фіналу: розриву стосунків Скарлетт та Ретта Батлера.

До 1933 року Мітчелл практично завершила роман і сховала його серед купи журналів та іншої макулатури. І тільки через два роки, коли в Атланту приїхав Гарольд Летем, представник найбільшого американського видавничого дому «Макміллан», що подорожував країною в пошуках літературних талантів, подруга вмовила Марґарет віддати йому рукопис твору (колишня назва — «Завтра — інший день»). Протягом наступного року Мітчелл провела кропітку роботу над текстом, особливу увагу звертаючи на історичні деталі і дати. Назва змінюється на «Звіяні вітром» (рядок з вірша «Non Sum Qualis eram Bonae Sub Regno Cynarae» Ернеста Доусона). Роман вперше був опублікований 30 червня 1936 і супроводжувався величезною рекламною кампанією, в якій активну роль брала сама Мітчелл.

Авторка власноруч серйозно займалася справами щодо продажу роману, встановлюючи права і відрахування, контролюючи видання іншими мовами. Авторка писала про роман так: У 1937 книга отримала Пулітцерівську премію. «... це проста історія про абсолютно простих людей. Тут немає вишуканого стилю, немає філософії, мінімум опису, ні грандіозних думок, немає прихованих значень, ніякої символіки, нічого сенсаційного — словом, нічого з того, що робило інші романи бестселерами.

Попри численні прохання шанувальників, Марґарет Мітчелл не написала більше жодної книги. 11 серпня 1949 року по дорозі в кіно її збив автомобіль (водій раніше працював таксистом, звідси помилкові твердження, що її збило таксі), і через 5 днів вона померла, не приходячи до тями. Похована Марґарет Мітчелл на Оуклендському кладовищі, поряд з могилами батьків і брата. Її чоловік Джон Марш помер від серцевого нападу через три роки, в 1952 році, похований поруч із дружиною.

Українською мовою її твір перекладав Ростислав Доценко.

Запрошуємо до перегляду!