Щорічно в березні усі країни світу відзначають Всесвітній день письменника — професійне свято літераторів (World Day of the writer), повна назва якого — Всесвітній день миру для письменника. Його було визнано всесвітнім 1986 року на засіданні 48-го конгресу Міжнародного ПЕН-клубу. У сучасному світі налічується близько 200 000 письменників, визнаних професійними авторами своїх творів. Вони пишуть понад 150-ма світовими мовами, доносять свої думки до широкого людського загалу, знаходять у багатьох душах відгуки і навіть формують людський світогляд.

18 березня у великій читальній залі розповідав про себе Іван Сварник. Досить докладно говорив про своїх батьків, Івана Сварника і Софію Скирту, які походили з Поділля й Чернігівщини, вчилися на українській філології у Львівському університеті, одружилися й поїхали разом працювати в місто Луцьк. Були викладачами української мови й літератури. Батько, крім того, був інспектором шкіл облвно, далі керував кабінетом мови й літератури Інституту підвищення кваліфікації вчителів. Саме в Луцьку почав писати байки, одну з яких опублікували в «Перці». З дитинства в домі була книга, звучала народна пісня. Яскравим спогадом дитинства було повернення з Сибіру діда Івана, засудженого ще 1929 р. як «куркуля». Коли Івасеві було 5 років, Сварники перебралися до Львова, де батькові запропонували редакторську роботу в обласному видавництві.