12 грудня у великій читальній залі відбулася чергова лекція Богдана Заблоцького «Про походження назв «українці» та «Україна», який зазначив, що перша письмова згадка про Україну міститься в Іпатіївському списку «Повісті временних літ» (1187 р.) після розповіді про смерть переяславського князя Володимира Ігоровича, який успішно боронив руські землі від половецьких нападів. Також лектор ознайомив з двома версіями похоження назви Україна, «окраїна», «порубіжжя», або «край», «країна». У першому сенсі «украйна», «окраина» вживалося у найдавніші часи (ХІІ-ХVІ ст.). Згадки цього слова у другому сенсі – пізніші та надто епізодичні, і тому друга версія не витримує конкуренції з першою. Проте походження назви нашої країни від «окраїни» або ж відносно пізнє охоплення назвою всієї сучасної території аж ніяк не заважає Україні бути країною з поважною давньою історією. Просто народ, який на ній живе, має право змінювати свою назву.