12 травня історик Іван СВАРНИК розповідав у великій читальній залі всім бажаючим про появу українського національного прапора у Львові. На вежі Львівської ратуші він замайорів 23 червня 1848 року. Передісторія історичної події була такою.

На поч. 1848 р. всю Европу охопила революція – «весна народів». Її епіцентром стала багатонаціональна Австрійська монархія, до складу якої входила й Галичина. Угорці, поляки, чехи й інші нації імперії прагнули скинути монархію, здобути свободу і власну державність. Українці (на той час русини) виявилися найменше готовими до революції. Переважна їх більшість була селянами, неписьменними, незаможними й малосвідомими. Інтелігенція, дуже нечисленна, була представлена переважно сільським духовенством, незначною кількістю вчителів та службовців. Майже не було великих землевласників, капіталістів і заможних купців, не кажучи про лікарів, митців, адвокатів, офіцерів, політиків. Але політична активність поляків, які створили у Львові Головну Раду Народову й збройні формування, змусила й українців до подібних кроків: духовенство не збиралося віддавати своїх вірних у польські руки й боротися за польську державність. Навесні 1848 р. представники різних верств українського суспільства створили у Львові свою політичну організацію – Головну Руську Раду. Її очолив єпископ Григорій Яхимович, заступником (а згодом і головою) став канонік Михайло Куземський, активно працювали Борисикевич, Ільницький, Мох, Добрянський та ін. представники інтелігенції й міщанства. Петиція до цісаря містила скромні вимоги щодо розширення прав українців Галичини у сфері культури й освіти. Натомість русини підтримали державну владу й навіть створили збройні формування для захисту кордону від проникнення угорських повстанців.

Згодом програма ГРР розширилася до вимог поділу Галичини на польську й руську частини, створення власних збройних формувань, створення у Львові окремого парламенту, заснування газети й видання книг та ін. 16 травня ГРР отримала запит зі Станиславова про руську символіку, а вже 18 травня відповіла, що символом Русі є золотий коронований лев в синьому полі, що спинається на скелю, а прапор має складатися з синьої і жовтої смуг. Саме така хоругва 23 червня 1848 р. вперше з’явилася на урядовій будівлі – Львівській ратуші. Зображення походило з печатки останнього володаря Руси князя Болеслава-Юрія ІІ (п. 1340), а барви – з хоругви полку Руської землі під Ґрюнвальдом 1410 р. Це встановили львівські історики – Д. Зубрицький і А. Петрушевич, які глибоко вивчали нашу княжу добу. Далі синьо-жовтий прапор з’явився на Буковині й Закарпатті, а дещо згодом – і в Наддніпрянщині.