Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели історичний семінар «Історія українського народу Богдана Барвінського». Мова йшла про нашу національну історію у викладі українського історика, бібліографа, архівіста, педагога, доктора філософії, дійсного члена НТШ.

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив думку про надважливі для нашого національного світогляду тексти історій українського народу, які написали українські вчені-історики, зокрема, Михайло Грушевський «Історія України-Руси», Микола Аркас «Історія України-Руси», Орест Субтельний «Україна: Історія», Святослав Семенюк «Історія українського народу».

Окремі, вибрані тексти історії нашого народу мали б бути визнані священними. Для великого прийдешнього нашій нації потрібні священні тексти і священна історія з найдавніших часів.

Серед вищеназваних і неназваних найкращих українських істориків вирізняються праці Богдана Барвінського. Вже самі назви його історичних досліджень говорять про їх глибоку сутність і важливість для української науки:

Історичні причинки: розвідки, замітки, матеріали до історії України-Руси у 2 т.

Історичний розвій імени українсько-руського народу.

Історичні права українського народу до його народнього імени.

Історія українського народу.

Причинки до польсько-української геральдики і сфраґістики.

Конашевичі в Перемиській землі в XV і XVI ст. Генеалогічно-історична монографія.

Коротка історія Галичини впродовж тисячоліття 907‒1941 р.

Матеріали до генеалогії роду Барвінських.

Рід Хмельницьких. Історико-генеалогічна монографія.

Директор Центру наукових досліджень давньої української літератури «Інститут Слова» Павло Салевич виголосив промову «“Перша доба” історії українців у праці Богдана Барвінського “Історія українського народу”». Мову про працю Б.Барвінського доповідач розпочав із пояснення його історичної науки: історія Б.Барвінського не академічна, а призначена для ідеологічної просвіти українців, для піднесення духу й національної гідності, вона написана в науково-популярному стилі, доступна для молоді, її використовували як посібник у галицьких школах.

Далі учений пояснив термін Б.Барвінського «Перша доба» — так названо перший розділ згаданої книги Б.Барвінського про найдавнішу історію українців, що охоплює період від початку Руської держави (979 р.) до втрати її самостійности (1349 р.), — період, за Б.Барвінським, першої могутньої формації українського народу.

Павло Салевич також вважає справедливим висловлене у праці критичне ставлення Б.Барвінського до нашого першого літопису (до так званих «Повістей временних літ»), який написали далекі від української національної ідеї автори: монах Нестор, ігумени Сильвестр, Мойсей та інші. Також доповідач погодився із словами Б.Барвінського про те, що «Все те, що наш найстарший літописець записав (літописці записали. — П.С.) у свою літопись про початки Руської держави...., зовсім неправдиве. І так зовсім неправдиве те, що варяги були її основниками і що вони звалися “руссю”, бо ім’я “русь” держалося вже від дуже давних часів, ще перед приходом варягів, над берегами Чорного моря, котре звалося Руським морем…».

Далі в розповіді ученого Б.Барвінський вибірково подає у згаданій праці славні образи київських історичних князів: перших — Олега, Ігоря і Святослава, які вславилися війнами і походами; Володимира Великого як відбудовника, який скріплював Руську державу, що була ослабла після смерти батька Святослава; Ярослава Мудрого, який вславився тим, що знищив орду печенігів, за нього була славна і велика держава, як і за його батька; Володимира Мономаха, який у час княжих усобиць не допустив розпаду київської держави; короля Данила, який продовжив традицію української державности у Волинсько-Галицькому королівстві.

Окрім того, на думку Павла Салевича, важливими є й виправлення в першому розділі “Історії українського народу” Б.Барвінського неправдивих фактів, які містяться у багатьох працях з української історії.

1. Виправлено помилку автора «Повістей временних літ», який під 981 роком каже, що Володимир Великий повернув червенські городи Перемишль і Червень до Руси, забравши їх у ляхів, коли насправді у згаданий час вони, як і Краківська земля, належали чехам. Такої ж думки про належність червенських городів під час походу на них Володимира Великого у 981 р. і М.Грушевський.

2. Виправляє неправду польських хроністів ХІІ ст. і ХІV ст., які бажаючи звеличити свого князя Болеслава Хороброго, створили неправдиву оповідь про те, що коли він в’їжджав у Київ у 1018 році, то вдарив своїм мечем о Золоті ворота і від сього удару залишив на воротах знак, сам же княжий меч вищербився об ворота і став називатися щербцем (меч-щербець став символом польської держави, коронаційною реліквією польських королів, а в 1990-х рр. встановлене бронзове зображення цього щербця всупереч рішенню Львівської міської ради на польському військовому меморіалі Личаківського цвинтаря у Львові стало «мілітарним символом домінування Польщі над Руссю»). «… сей переказ (про меч-щербець. — П.С.), — продовжує Б.Барвінський є простою казкою, бо Ярослав побудував Золоті ворота щойно в 1037 р. після смерти Болеслава Хороброго (вмер 1025 р.)». Насправді ж, за однією теорією, так званий меч-щербець отримали мазовецькі П’ясти як подарунок від хрестоносців. Викликає сумнів щодо автентичности так званого меча-щербця й те, що на аверсі ефесу (держака) щербця є зображення трійці хрестів у колі подібно як на давньоукраїнському гербі Салева, символіка якого має трипільську традицію.

Підсумовуючи мовлене, доповідач підкреслив також, що «Перша доба» «Історії українського народу» Б.Барвінського відтворена з особливим наголосом на формування української нації, її боротьбу за державність, культуру, мову та ідентичність, у згаданому розділі не просто викладено історичні факти, а за їх допомогою сформовано цілісну національну ідею.

Слово на історичному семінарі виголосили відомий історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник «Найдавніша історія українського народу у працях Богдана Барвінського», доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії ЛНУ імені Івана Франка Анатолій Карась «Філософія української національної історії: феномен існування на межі буття», доктор економічних наук Борис Карпінський «Слов’яни в історичній концепції Богдана Барвінського», відомий архітектор Микола Обідняк «Історія українського народу на межі світових цивілізацій».

Участь в обговоренні теми історичного семінару, окрім уже згаданих учасників, брали доктори економічних наук Ірина Ревак, Олег Підхомний, кандидати технічних наук Михайло Яворський, Василь Багрійчук, дійсний член Академії будівництва України Іван Вівчарівський, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, відомий художник Ігор Колісник, юрист Нестор Гнатів, завідувач відділу інформаційних технологій ЛОУНБ Ігор Капраль, студентка Львівського державного університету внутрішніх справ Дарія Остапчук, громадські діячі Зеновій Бермес, Марта Продан, Олег Подвірний, Юрій Путас та інші.

Світлини Ігоря Колісника та Ігоря Капраля.