17 березня відділ україніки ЛОУНБ та ОУН «Держава» провели годину пам’яті чільного діяча націоналістичного руху, талановитого публіциста й письменника Юлія Хвещука - "Сумного".

Вступне слово мав завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він говорив про яскравий життєвий і творчий шлях автора презентованої збірки "Літавиця", який спалахнув і залишив по собі незгасне світло. Тонке відчуття швидкоплинності життя, закладене у його творах, потрібне живущим для усвідомлення потреби діяння, подвижництва і віри.

З нагоди 207-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка - видатного українського поета, прозаїка, драматурга, художника, політичного та громадського діяча відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка представляє книжкову виставку "Скарби безсмертного Кобзяря" багатьма мовами світу.

Тарас Шевченко був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

З 47 років життя 24 роки Тарас був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 років життя був відносно вільною людиною. Т. Шевченко вважається одним із найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

9 березня відділ україніки і ОУН «Держава» провели поетично-ідеологічний круглий стіл на тему: «Посланіє Тараса Шевченка: правда нації мовою пророка».

Вступне слово на заході виголосив історик Іван Сварник. Він заявив, що українцям надзвичайно пощастило: Бог дав нам не просто великого поета, а людину, що мала візію не лише подій, що відбудуться за 100 років від його часів, але й тих, до яких ми ще не дожили. В радянські часи дивно було читати «Кавказ», де поет став на бік вільнолюбних чеченців та інших горян, що воювали проти Росії. Однак як пророчо зазвучав заклик «Борітеся – поборете!» на українському Майдані. А до програми, викладеної в «Посланії» ми ще маємо йти і йти. Однак Тарас вказав нам шлях до «сподіваної волі», шлях боротьби й національної єдности.