16 червня в головній читальній залі чувся аромат кави. І не лише фізично: історик Іван СВАРНИК розповів про історію появи й поширення кави в нашому місті, про славні кав’ярні й «кавунів» - завсідників кав’ярень.

Кава, яку ми звикли вважати неодмінним супутником життя, з’явилася у Львові досить пізно. Її не пили в середньовіччі навіть вірмени й татари, хоча мали тісні стосунки, зокрема торговельні, зі Сходом. Львів’яни вживали пиво, мед, вино, згодом також міцніші напої. Також не пили й чаю.

У неділю, 15 червня велику читальну бібліотеки залу заповнили львів’яни, які прийшли на зустріч з відомою письменницею Ярославою Матічин, авторкою численних художніх творів на історичну тематику. Вона презентувала три книги з циклу «Іванко-Мамай», присвячені славній козацькій минувшині України. Тема надзвичайно актуальна для нашого народу, а особливо для дітей і підлітків. Адже наш споконвічний ворог прагне відібрати в нас нашу культуру, наше славне минуле. Мабуть закономірно, що саме того дня виповнювалося 250 літ від моменту ліквідації Катериною ІІ Запорізької Січі – символу нескореності козацького духу. Про це розповідала як сама письменниця, так і знаний дослідник козацької минувшини Тарас Каляндрук. А легендарний засновник школи Бойового Гопака Володимир Пилат прийшов із онуком, для якого придбав книги Ярослави Матічин.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели історичний семінар «Історія українського народу Богдана Барвінського». Мова йшла про нашу національну історію у викладі українського історика, бібліографа, архівіста, педагога, доктора філософії, дійсного члена НТШ.

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив думку про надважливі для нашого національного світогляду тексти історій українського народу, які написали українські вчені-історики, зокрема, Михайло Грушевський «Історія України-Руси», Микола Аркас «Історія України-Руси», Орест Субтельний «Україна: Історія», Святослав Семенюк «Історія українського народу».

Окремі, вибрані тексти історії нашого народу мали б бути визнані священними. Для великого прийдешнього нашій нації потрібні священні тексти і священна історія з найдавніших часів.

Серед вищеназваних і неназваних найкращих українських істориків вирізняються праці Богдана Барвінського. Вже самі назви його історичних досліджень говорять про їх глибоку сутність і важливість для української науки: