25 лютого 2024 року коло українських організацій – Організація української нації «Держава», Українське національне середовище, Союз українок України, Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги, Українське лікарське товариство у Львові, Громадська рада «Святий Юр», Наукове товариство імені Шевченка, громадська організація «Міждисциплінарні філософські студії «Ентазис», Клуб успішних жінок «Жінки України» та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Українка в історії нації», присвячений третій річниці від дня заснування свята української жінки – Дня українки.

З нагоди 265-річчя від дня народження шотландського фольклориста, поета напрямку романтизму Роберта Бернса (1759-1796) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує до огляду зацікавленому користувачеві книжкову виставку фондових видань його писемної спадщини: поем, есе, поезій, серед яких вірш «Чесна бідність» займає особливе місце.

Ще на початку свого творчого шляху, у 1788 році Роберт Бернс відкрив для себе поезію Роберта Ферґюсона і зрозумів, що шотландська мова зовсім не варварський і відмираючий діалект, що вона може передати будь-який поетичний відтінок — від солоної сатири до ліричних захоплень. Він розвинув традиції Роберта Ферґюсона, особливо у жанрі афористичної епіграми. До 1785 року Роберт Бернс уже надбав популярність як автор яскравих дружніх послань, драматичних монологів і сатир. Перед цим у 1785 році Роберт Бернс закохався у Джин Армор (1765-1834), доньку мохлінського підрядника Дж. Армора, якій власноруч видав письмове «зобов'язання» — документ, який засвідчував по шотландському праву фактичний, хоча й незаконний шлюб. Проте репутація у Бернса була такою поганою, що Армор порвав «зобов'язання» у квітні 1786 року і відмовився прийняти поета в зяті.

Не кожен львів’янин знає, чому турки 1672 р. обстрілювали Львів. Хоча кожен може побачити турецьке ядро на ланцюгові, закріплене на стіні Катедри з боку ратуші.

Турки, разом із татарами, молдаванами, волохами й трансільванцями, були союзниками гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. А похід проти Галичини відбувся після кількох історичних подій: 1667 р. Річ Посполита й Московія підписали Андрусівське перемир’я, яке започаткувало розкол України на польську – Правобережну, й московську – Лівобережну частини. Петро Дорошенко, який став гетьманом 1665, точніше 1666 р., намагався відновити єдність України. Спочатку він уклав союз з Кримом, успішно боровся з поляками, підтримав антимосковське повстання на Лівобережжі. Після того, як власні козаки замордували лівобережного гетьмана Брюховецького, Дорошенкові вдалося об’єднати під своєю булавою обидві України. Але на дуже короткий час. Запорожці Сірка вдарили на Крим, тому союзники Дорошенка татари мусили повертатися до себе, боронити свої міста і села. А Дорошенко відступив з Лівобережжя. Далі він вирішив укласти союз із Портою і домігся від султана дуже суттєвих поступок для козаків. Та головне – Порта дала потужне військо.