З нагоди 207-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка - видатного українського поета, прозаїка, драматурга, художника, політичного та громадського діяча відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка представляє книжкову виставку "Скарби безсмертного Кобзяря" багатьма мовами світу.

Тарас Шевченко був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

З 47 років життя 24 роки Тарас був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 років життя був відносно вільною людиною. Т. Шевченко вважається одним із найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

9 березня відділ україніки і ОУН «Держава» провели поетично-ідеологічний круглий стіл на тему: «Посланіє Тараса Шевченка: правда нації мовою пророка».

Вступне слово на заході виголосив історик Іван Сварник. Він заявив, що українцям надзвичайно пощастило: Бог дав нам не просто великого поета, а людину, що мала візію не лише подій, що відбудуться за 100 років від його часів, але й тих, до яких ми ще не дожили. В радянські часи дивно було читати «Кавказ», де поет став на бік вільнолюбних чеченців та інших горян, що воювали проти Росії. Однак як пророчо зазвучав заклик «Борітеся – поборете!» на українському Майдані. А до програми, викладеної в «Посланії» ми ще маємо йти і йти. Однак Тарас вказав нам шлях до «сподіваної волі», шлях боротьби й національної єдности.

12 березня в бібліотеці стався прикрий випадок: медико-просвітницький захід, організований громадською організацією, мало не зірвав чоловік, який хотів допомогти – носив додаткові стільці в читальний зал. Одна проблема – той чоловік (згодом з’ясувалося, що це Андрій Мочурад) не мав захисної маски. На вимогу чергового й цілком доброзичливе прохання Марії Степанівни про дотримання санітарних норм він несподівано вибухнув – почав кричати, звинувачувати бібліотекарів у всіх смертних гріхах і погрожувати їм звільненням з роботи. На крик зійшлося досить багато людей. Більшість намагалися вирішити ситуацію «мирним» чином, а не виганяти порушника силовими методами. Отож я висловлюю подяку Марії Степанівні, Ользі Іванівні, Євгенові Салевичу, Григорію Михайлюньові за терплячість і вирозуміле ставлення до користувачів бібліотеки. Андріві Мочурадові, який вчинив скандал, а згодом неправдиво зобразив його у скарзі на «гарячу лінію», радив би переглянути сайт бібліотеки. На ньому достатньо інформації про культурно-просвітницькі заходи бібліотеки за останній рік– круглі столи, семінари й конференції, присвячені «Слову о полку Ігоревім», історії українців у Львові, ювілеям УВО й ОУН, Т. Шевченкові, Лесі Українці, Івану і Юрієві Липам, А.Шептицькому, Ользі Басараб, С. Бандері, А. Мельникові, Є. Коновальцеві, Р. Шухевичу, А. Левковичу. Значний резонанс викликали презентації історичного роману Л. Різника «Апостол правди», книги А. Середницького про ген. П. Шандрука, споминів дивізійника Ю. Шумського, творів поета-фронтовика В. Тимчука. До кожного заходу й до пам’ятних дат нашої історії бібліотекарі готують книжкові виставки, висвітлюють їх на сайті й у соцмережах. А 15 березня в бібліотеці відбувся чудовий Шевченківський вечір, організований УТОС спільно з бібліотекою. В пісні, читаній поезії, музиці ми ще раз пошанували славного Пророка України, який закликав нас: «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»