До 215 річниці від дня народження польського поета, творця романтичної драми Юліуша Словацького (1809-1849) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує увазі читачів книгозбірні книжкову експозицію «Любов — то світло, то — небесне лоно». Зацікавлений користувач тут знайде літературу на будь-який запит від повного зібрання творів поета, вибраних творів, віршів та поем, поезії в українських перекладах, спогадів про родинне коло, товаришів, постановок творів Ю. Словацького на польських сценах, ювілейних видань творів поета, критичних матеріалів сучасників поета до розвідок про Ю. Словацького і Україну, польсько-французьких літературних зв’язків Юліуша Словацького, нарисів про життя і творчість поета.

Юліуш Словацький прожив лише 39 років, проте залишив по собі 13 драматичних творів, майже 20 поем, сотні віршів, листів і один роман. Він також створив цілісну філософську систему, яку назвав «генезійною філософією».

У 21 ст. нерідко можна почути думку про те, що сьогодні важливіші інформаційно-цифрові технології, а книгу навіть називають анахронізмом, що повільно відходить у минуле… Хіба можна погодитися із цим твердженням?

Сучасний англійський письменник-фантаст Ніл-Гейман у статті «Чому наше майбутнє залежить від читання» розмірковує про роль читання художньої літератури для прогресу людства й наводить вражаючі факти. Він пише, що в книгах кожен може знайти щось «життєво важливе для існування у цьому світі». Світ не обов’язково залишатиметься таким: усе може змінитися. Література може показати людині інший світ, влаштувати людині подорож туди, де та ніколи не була. Письменник стверджує: «Якщо ви не цінуєте бібліотек, ви не цінуєте інформації, культури чи мудрості. Ви глушите голоси минулого та шкодите майбутньому». Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як можна зробити дітей розумнішими? Його відповідь була простою та мудрою: »Якщо ви хочете, щоби ваші діти були розумнішими, читайте їм більше казок.»

Специфіка навчання іноземної мови у порівнянні з іншими навчальними предметами полягає в тому, що оволодіння мовою передбачає не тільки засвоєння певної суми знань, або формування практичних навичок і вмінь учнів в певній сфері людської діяльності. Навчання іноземної мови передбачає навчити спілкуватись іноземною мовою, тобто взаємодіяти з представниками інших лінгвосоціумів. І найсуттєвіша трудність полягає в тому, що спілкування даною мовою є одночасно метою, засобом навчання, кінцевим результатом і шляхом до нього. Оволодіння іноземною мовою є свідомим, цілеспрямованим та водночас керованим процесом.

Абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує користувачам книгозбірні низку довідкових, навчальних посібників та підручників, методичних матеріалів із вивчення іноземних мов для школярів, абітурієнтів і студентів, видання по тренінгу з практичної граматики з вправами, сукупності розмовних тем, початкових курсів та курсів із поглибленого вивчення іноземних мов рівня А 1-2; В 1-2 з аудіо-дисками у комплекті.

Не кину нікому злих слів ні одного –
Ласкавістю серця усіх обів’ю…
Богдан ЧЕПУРКО

Богдан Чепурко – один з чільних представників українського модернізму в сучасному народознавстві, філософії, етнопедагогіці та мовознавстві – народився 26 серпня 1949 року в с. Осівці Бучацького району Тернопільської області в патріотичній українській родині.

Мати, Софія Андріївна, член ОУН, станична й повстанська зв’язкова. Батько, Степан Іванович, – учасник українських молодіжних парамілітарних організацій, інвалід ІІ Світової війни. Здобувши середню освіту, Богдан Чепурко студіював українську філологію у Львівському університеті ім. І. Франка, працював учителем української мови і літератури, викладачем історії, був заввідділу мистецтва журналу «Дзвін», головним редактором освітянської газети Львівщини «Основа».