Вивчення іноземної мови в сучасному світі – це один з важливих компонентів у житті успішної людини. Знання іноземної мови є необхідним, тому що це знання дає нові можливості у спілкуванні, навчанні і у сфері професійного розвитку. Оволодіння іноземною мовою – це творчий і цікавий процес, який розвиває світогляд, дозволяє покращити логічне мислення, вміння виражати свої думки ясно і чітко. Внаслідок глобальних змін в суспільному житті України, як і в інших країнах світу, змінилася роль іноземної мови в системі освіти. Із звичайного шкільного предмету іноземна мова перетворилася на один з базових елементів сучасної системи освіти, у засіб для досягнення професійної реалізації особистості.

До 205-річчя від дня народження французького прозаїка, блискучого стиліста, який потужно вплинув на літературу, привівши за собою до неї низку талановитих авторів, одним з яких був Гі де Мопассан Гюстава Флобера (1821-1880), відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка презентує книжкову експозицію мовами світу фондової літератури його творів та критичного матеріалу про письменника.

Флобер хотів бути письменником із дитинства. У дев'ять років він перераховував романи, які хотів написати. Вів щоденник, у якому проявляється його критичне ставлення до суспільства. Він був невтомним трудівником і часто скаржився у листах до своїх друзів на те, яка напружена у нього робота. Він був дуже близький із племінницею Каролін Комманвіл та вів дружнє листування із Жорж Санд. Зрідка відвідував паризьких знайомих, серед яких були Еміль Золя, Альфонс Доде, Іван Тургенєв, брати Едмон та Жуль де Гонкур.

У ранньому періоді 1830-1840 років знаходиться у полоні «несамовитого романтизму». Написав такі твори «Танок смерті», «Мрії в пеклі», «Записки безумця». У вересні 1849 року Флобер закінчив першу версію роману «Спокуса Святого Антонія». Він читав роман вголос Луісу Буйє та Максиму дю Кану впродовж чотирьох днів, не дозволяючи їм переривати читання чи висловлювати свої думки, зауваження тощо. Наприкінці читання друзі порадили письменникові спалити рукопис у вогнищі й запропонували йому зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на цілковито фантастичних постатях.

День Нобеля — це щорічне вручення Нобелівської премії, яке проходить 10 грудня в Стокгольмі. Нобелівські премії користуються міжнародним визнанням як найпочесніша громадянська відзнака. Кожен лауреат отримує золоту медаль із зображенням Нобеля і диплом. Нобелівські премії з фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та економіки вручає лауреатам його Величність Король Швеції на церемонії, що проходить у річницю смерті Альфреда Нобеля (в 1896 році в Сан-Ремо). Розмір грошової премії змінюється щорічно і становить приблизно 1 мільйон доларів. Нобелівські премії мають великий міжнародний престиж і, крім того, пропонують лауреатам значну економічну підтримку.

Відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка презентує книжкову експозицію із частиною фондової літератури, яка отримала Нобелівську премію із літератури різних часів.

Запрошуємо до захопливого читання!

6 грудня цього року виповнюється 85 років від дня народження Ірини Калинець (1940-2012) – жінки, чий голос став одним із моральних орієнтирів українського спротиву тоталітарній радянській системі. Її життєвий шлях – історія принципової боротьби за право українців бути собою, говорити своєю мовою, плекати власну культуру і пам’ять. За свою позицію вона заплатила роками таборів і заслання, але повернулась не зламленою та ще більш переконаною у неохідності утвердження української культури та свободи слова.

Коли Україна знову змушена захищати свободу від російської агресії, досвід Ірини Калинець набуває нового звучання. Та система, з якою вона боролась, була попередньою формою імперського насильства, яке ми бачимо сьогодні. Її спротив, коли зброєю були лише слово, громадянська відвага та моральний авторитет, став частиною лінії тривалого українського опору – лінії, яку нині продовжують наші воїни, волонтери, культурні діячі та всі громадяни України, що стоять на захисті своєї держави.