Вірмени з’явилися у Львові в княжу добу. Вони були воїнами княжого війська, вмілими ремісниками й заповзятливими купцями, які провадили торгівлю зі Сходом. Найраніший документ, який вірмени 1578 подали Стефанові Баторію, була грамота 1062 р. князя Федора Дмитровича. Вчені довели, що це фальсифікат. Заслуговує на довіру, натомість, повідомлення, що в церкві св. Анни на передмісті був давній надгробок з вірменською датою, яка в переведенні на наше літочислення, відповідає 1277 рокові. Науковці не сумніваються, що вірменська громада в руські часи мала власного війта й окрему юрисдикцію. Вірмени вказані в грамоті Казимира ІІІ 1356 року як нація, що може підлягати власному судові. Свій автономний правовий статус вірмени зафіксували в привілеях 1379 й 1380 рр., а також у численних пізніших підтвердженнях і доповненнях. За цими грамотами вони жили за своїми звичаями, «при війті, єпископах, священниках, церквах, у всіх і будь-яких користях і правах», тобто, користувалися власним цивільним і церковним правом. Вірменський міський уряд на чолі з війтом був ліквідований 1469 р. Після того залишився окремий суд під керівництвом міського (невірменського) бурмистра, що існував до 1784 р. Натомість у цей час замість війта цю владу виконував орган самоврядування («старші нації») на чолі з першим єроспаханом (керівник громади).

20 червня у відділі мистецької літератури відбувся музичний калейдоскоп «Пісня, що не згасає» до 110-річчя від дня народження Богдана Весоловського, композитора, акордеоніста, співака (1915-1971).

Розпочала захід завідувач відділу Надія Письменна, представивши книжково-ілюстративну виставку та частково розповівши про життєвий та творчий шлях композитора.

Ім’я Богдана Весоловського добре відоме у світі. Його пісні в ритмі вальсу, танго чи фокстроту ставали танцювальними шлягерами і звучали на найпрестижніших сценах світу в США, Аргентині, Австралії, Канади та багатьох країнах Європи. Б. Весоловського називали королем української танцювальної музики і він був чи не єдиним українським композитором, який записав понад 20 альбомів власних творів. Популярні танго співали і в Україні, але прізвище автора через політичні обставини не називалося…