До 150-річчя від дня народження німецького майстра епічного жанру, лауреата Нобелівської премії з літератури Томаса Мана (1875-1955) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує зацікавленому користувачеві книгозбірні фондові оригінальні та перекладні видання мовами світу. Експозиція має обмежений формат, тому запрошуємо до детальнішого огляду спадщини і критичних матеріалів сектора абонементу. Книги видаються читачам для домашнього користування на термін одного місяця, при потребі цей термін можна продовжувати. Запрошуємо до читання!

Уже в ранніх творах Томаса Манна викарбувалися дві тенденції, які визначили проблематику й поетику всієї його творчості. Це, по-перше, настанова на успадкування здобутків класичної літератури XIX століття і друга тенденція полягала в наслідуванні модерної доби, основою для чого стали творчості двох інших німецьких письменників і філософів — Артура Шопенгауера та Фрідріха Ніцше. Значний вплив на письменника справили й традиції інших національних літератур XIX ст. Багато чого він навчився у французьких натуралістів — братів Гонкурів, Еміля Золя. Часто класичні джерела, філософські праці, алюзії на які розміщуються у творах Манна, розглянуті іронічно, нерідко навіть комічно. Прагненням письменника було не просто мати інтелектуальне підґрунтя, але стати незалежним від спадщини романтизму й класицизму. Не прийняв він до кінця й обіцяний рай модернізму. Тому проза Т. Манна знаходиться в літературному «межичассі» — вона є цілком самостійною у запереченні усієї іншої літератури. Втім, як і будь-яка книга, вона, за виразом американського прозаїка та драматурга, сучасного класика, лауреата однієї із найпрестижніших нагород у галузі літератури, журналістики, музики та театру в США, заснована видавцем і родоначальником жанру «жовтої (бульварної) преси» Джозефом Пулітцером, Пулітцерівської премії (2007) Кормака Маккарті, як і всі книги, «зроблена з інших книг», тому заледве чи й має цінність окремо від них.

1992 року, одночасно з вулицями Бандери, Єфремова, Коновальця, Левицького, Петлюри, Тарнавського, пл. Петрушевича у Львові з’явилася й вулиця Винниченка. Нею назвали колишню Радянську. Й не випадково. Саме Винниченка від 30-тих рр. ХХ ст. вважали «одним з ідеологів укр. бурж. націоналізму, керівником націоналістич. контрреволюції на Україні», а з 1920 «відвертим ворогом Рад. влади» (БСЭ. – Москва, 1971. – Т. 5: Вешин-Газли. – С. 77). В Українській літературній енциклопедії (К., 1990) про київський журнал «Дзвін», де співпрацювали Д. Донцов, Л. Юркевич, В. Левинський та В. Винниченко, сказано, що його видавці, «користуючись псевдомарксист. фразеологією, проповідували ідеї політичного сепаратизму». Про сепаратизм згадано невипадково: Володимир Винниченко від 1901 р., як студент, став членом Революційної української партії (Петлюра, Меленевський, Порш, Д. Антонович та ін.). Програму партії склав М. Міхновський. Вона вийшла у Львові як брошура «Самостійна Україна». РУП була першою політичною партією Наддніпрянщини, «колискою» інших партій, а її члени згодом боролися за незалежність України й творили нашу державність.

До Всесвітнього дня навколишнього середовища відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує зацікавленому користувачеві багато ілюстровану книжково-альбомну експозицію мовами світу «Живої природи душа промовляє», де презентовані в основному фондові видання із біологічних наук, екології, парків збереження рідкісних видів рослин і тварин, співвідношення людського життя і природи, наукові дослідження основ збереження біотичної різноманітності, зокрема Шацького природного національного парку, а також розвідки про світові екологічні катастрофи. Фактично – це розмова довкілля із людиною про все, що стосується виживання людської раси у природному середовищі нашої планети... Запрошуємо до огляду та читання, долучайтесь, адже це стосується практично кожного!