1356 року Львів отримав королівський привілей на маґдебурзьке право. Однак це право побутувало в місті й раніше. Адже війт Львова Бертольд Штехер мав привілей князя Лева на млин Сільський Кут, фільварок у Малих Винниках та ін. Онуки Бертольда підтвердили це в 1352 році. А ще за 50 років бурмистром Львова був Петро Штехер.

Невідомо, якими привілеями наділили місто руські князі – давні документи згоріли 1340, 1349 і 1371 рр. Руським правом, натомість, тривалий час продовжувало послуговуватись сільське населення нашого краю. Цікавим свідченням цього є архівний фонд сільського уряду села Одрехової.

Маґдебургія визначала спосіб управління містом – ним керував війт. Судочинством займалася лава з 6 осіб, членів міського патриціату – купців і цехмістрів. Згодом, за 100 років, виник іще один орган самоврядування – рада (також 6 осіб) на чолі з бурмистром. А війт надалі очолював судочинство.

Важливою складовою життя міста була торгівля. Основні привілеї визначають дні ярмарків і щотижневих торгів. Вже у ХІV ст. Львів отримав право складу товарів. Спочатку для товарів з Криму, а далі з Європи. Міжнародною торгівлею займалися всі нації – вірмени, німці, греки, русини. Під ратушею і кам’яницями середмістя були великі пивниці, що використовувалися для складування товарів. Торговельні стосунки Львова від середньовіччя відображені в цікавих привілеях володарів Трансільванії, Волощини й Молдови, писаних давньою українською мовою. Вони чітко регламентують торговельні шляхи, вказують основні митниці, визначають номенклатуру товарів і рівень зборів з різних видів товарів. У Сучаві вже у ХV ст. існував купецький дім для наших земляків.

Привілеї національних громад, як і привілеї всього міста, видані окремою книгою (упор. Мирон Капраль) з українськими перекладами документів, нумізматично-метрологічним словником та іншими покажчиками. Оригінали їх зберігаються в Історичному архіві у Львові, а також у Кракові, Варшаві, Відні та інших містах Європи.

Слухачі задали багато питань лекторові, на які отримали фахові відповіді.