Кінець 80-х років ХХ ст. був надзвичайно насиченим найрізноманітнішими подіями суспільно-політичного характеру. Одним із проявів активізації національного життя в Галичині, та й у всій Україні, стало відродження української геральдики. Епіцентром цих процесів став Центральний державний історичний архів УРСР у Львові, де з ініціативи акад. І. Крип’якевича з 1961 р. вивчали допоміжні історичні дисципліни й діяв спеціальний семінар.

Одним з учасників семінару був молодий архітектор Андрій Гречило, якого цікавила міська символіка. У цей час набула актуальності справа з повернення нашому містові історичної символіки, спотвореної окупантами. Навколо відродження герба Львова згуртувалася невелика група творчої молоді - історик-архівіст, двоє архітекторів та художник - Іван Сварник, Андрій Гречило й Володимир Турецький, Іван Турецький.

Спільно ми опрацювали історичну довідку, положення, кольоровий і графічний ескізи нового (точніше - відновленого) міського герба, котрий містив вписане в іспанський щит зображення золотого лева на синьому полі, який вільно крокує у відчиненій брамі серед золотих мурів. Великий герб відрізнявся доданими обабіч щита щитотримачами - руським ратником та галицьким Левом, а також девізною стрічкою в синьо-жовтих барвах із Тризубом посередині. Окрім самого герба, було розроблено й міську хоругву (прапор). Символіка Львова була затверджена 5 липня 1990 р. її відродження стало поштовхом до аналогічних процесів в інших містах України й не лише. Парадоксально, але після Львова першим містом, яке отримало міську хоругву, був Петербург. Того ж 1990 р. (9 липня) у Львові було засноване Українське геральдичне товариство, першими членами якого стали рівенчанин Ю. Терлецький, А. Бушаков з Асканії, О. Кохан і В. Бузало з Києва, О. Однороженко з Харкова, О. Огнєва з Луцька, І. Ситий з Чернігова та ін. Головою товариства обрали Андрія Гречило, який саме почав працювати в Археографічній комісії АН УРСР (згодом - Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України). Попередньо Андрій закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту і протягом 1985-1990 рр. працював архітектором Львівської філії інституту "Діпроміст". Брав найактивнішу участь у громадсько-політичному житті, зокрема в Товаристві Лева, Українській Гельсінській спілці (1988), НРУ (1989). Також був членом Української республіканської партії, у 1990-1994 рр. був депутатом Львівської міськради, очолював фракцію УРП і постійну комісію архітектури й будівництва.

Робота в Інституті української археографії під керівництвом відомого історика Ярослава Дашкевича відкрила нові можливості для становлення і розвитку Андрія як науковця. Його наставник підтримав поглиблене вивчення джерел до історії української символіки, допомагав потрапити в архіви й бібліотеки інших країн, сприяв науковим публікаціям свого підлеглого. Разом з Андрієм шлях у науку почали такі відомі нині науковці як нещодавно померлий Ігор Скочиляс, Мирон Капраль, Ярослав Федорук, Ірина Скочиляс, Надія Бортняк, дещо молодший Андрій Фелонюк. Правду кажучи, перші публікації Андрія Гречила з’явилися значно раніше - його статті про національну символіку публікували в неофіційних "Скарбниці", "Поступі", згодом у "Пам’ятках України". 1996 р. Андрій захистив кандидатську дисертацію "Українська міська геральдика: тенденції розвитку". А 1998 р. вийшло знакове монографічне дослідження А. Гречила "Українська міська геральдика - перша наукова праця про історію виникнення й розвитку міських гербів на наших теренах протягом ХІV-ХХ ст. Окрім залучення численних архівних документів, у т.ч. й доти не відомих, та багатої літератури, які дозволили простежити еволюцію міської символіки в різні епохи, автор поставив перед собою амбітну мету: визначити шляхи розвитку й основні завдання міського герботворення в нових умовах незалежної України. Виробленню такої методики сприяли щорічні наукові конференції, які Українське геральдичне товариство проводило спільно з Історичним архівом, Інститутом археографії, Інститутом історії та ін. з 1990 р. та систематичне видання з 1993 р. вісника УГТ "Знак" ( ред. А. Гречило). Найважливішим досягненням УГТ стало опрацювання загальних засад, термінології, єдиних норм герботворення, тобто створення науково-теоретичної бази для всебічного розвитку геральдики в Україні та визначення шляхів подальшої розробки геральдики, прапорництва, генеалогії та інших суміжних дисциплін. Члени УГТ виконали багато практичних робіт у галузі місцевої символіки, зокрема відновили давні чи розробили нові герби й прапори або надали консультації з цих та інших питань для сотень, а може, й тисяч міст і сіл України. Робота УГТ отримала високу оцінку на міжнародному рівні. Від 1995 р. УГТ є членом Міжнародної федерації вексилологічних асоціацій (FIAV) та Міжнародної конференції генеалогії та геральдики (CIGH). Андрій Гречило з 2004 р. є членом Міжнародної академії геральдики (АІН). 2012 року Андрій став доктором історичних наук на підставі праці "Українська територіальна геральдика" (2010). Особисто мені приємно згадати нашу напружену спільну працю над цікавою книгою "Герби міст України (ХІV - перша пол. ХХ ст.)" виданою у Києві 2001 р. Особливо слід відзначити вирішальну роль членів УГТ в утвердженні української національної символіки на державному рівні, які були авторами важливих публікацій про наш історичний герб і прапор (Б. Якимович, А. Гречило, К. Гломозда, Я. Дашкевич), а згодом опрацювали остаточний варіант Малого Державного герба України (автори А. Гречило, І. Турецький, О. Кохан).

2018 р. на Форумі видавців у Львові Ґран-прі отримала книга Андрія Гречила "Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення". Визнанням високого авторитету Андрія Гречила є його запрошення до комісій Верховної Ради з питання заснування нагород, Президентської - з державних нагород і геральдики, до конкурсної комісії з Великого Державного герба.