Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Архаїчна мова історичної прози Катрі Гриневичевої».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич назвав тему обговорення – архаїчна українська мова та давня національна історія в історичних повістях Катрі Гриневичевої «Шестикрилець» та «Шоломи в сонці».

Маємо пошанувати українську письменницю і громадську діячку Катрю Гриневичеву і висловити світоглядні думки про наші давні історію і мову на сторінках української історичної прози, маємо говорити про славні історичні часи Галицько-Волинського князівства, про образ князя Романа Мстиславича в історичних повістях «Шестикрилець» і «Шоломи в сонці.

Наш головний контекст українська історична проза в національній освіті, просвіті, у творенні української ідентичності, оригінальна творчість Катрі Гриневичевої і потреба наукових студій художньої спадщини письменниці, потреба створення товариства шанувальників її творчості.

Промову на круглому столі «Образ князя Романа Мстиславича у повісті Катрі Гриневичевої “Шестикрилець”» подав відомий дослідник давньої української літератури, поет Павло Салевич.

Він розпочав із міфологічної природи згаданої повісті, вияснення якої за пророчими словами Євгена Маланюка довгий час чекає «свого Колюмба».

Досі сю повість учені визначали як історичну, імажиністську, барокову. Та, на думку Павла Салевича, ся повість міфологічна. Епіграф до повісті Катрі Гриневичевої, взятий зі «Слова о полку Ігоревім» (у ньому згадано ім’я «шестокрилця»), є ключем до її розуміння. Окрім того, міфологічна мова «Слова о полку Ігоревім» є, зокрема, мовою «Шестикрильця».

Катря Гриневичева використала історичний матеріал доби Русі не для реконструкції подій, а для створення міфосимволічної оповіді. Реалістичний сюжет «Шестикрильця»є супровідним сюжетом для творення саги (традиційного епічного сказання) про князя Романа як про міфоепічного героя.

Ім’я головного героя повісті «Шестикрилець» Романа Мстиславича є алюзією на образ давньоукраїнського зооморфного бога Семаргла (крилатого напіввовка і напівсокола): якого згадано, зокрема, у «Повістях временних літ» у пантеоні шести головних давньоукраїнських богів, обрядові статуї яких князь Володимир Великий поставив на пагорбі, за двором теремним. Семаргл був посередником між богами і людьми, «вогняним крилатим сторожем світів», контролював їхню рівновагу і підтримував порядок. Образ князя Романа мав взорувати на сього бога.

Далі учений на підтвердження мовленого навів кілька міфологічних характеристик образу «Шестикрильця» із повісті Гриневичевої.

1. Монументальний міфообраз правителя: «Над молодим чолом (його) схилилася слава, та сама, що її дзвонять на арфах під високими вежами і свищуть у сопілки край потоків».

Подано міфологічний образ слави як живої сили, істоти, яка «навідується» до героя, робить його видатним. Се дуже типовий образ у міфологічних епосах.

2. Опис бою Романа з половцями: «…Там били половців мов ціпами на кам'яному тоці, кров літала високо, хлюпотіла по міді й залізі».

Згаданий кам’яний тік (се поле битви, місце поєдинку) зустрічається у казках, і є за О.Потебнею не що інше як небо. Отже, бій князя Романа подібно як і князя-чародія Всеслава зі «Слова о полку Ігоревім» відбувається на небі.

3. Смерть князя під Завихостом 1205 року: «Край буковинки, простертий горілиць, у геройській глумливій красі широко лежав Шестикрилець... — Костян із Турі брав голову (князя) в руки, ридав: — Кладіть його громадою на списи гартовані, в'яжіть залізо гонами ліщини! Вгортайте тіло в стяги, щитом із лосячим ременем одіньте його — у руках меч, червона калина на серці! Несіть його понад поля в бойову пісню віковічну!»

Образ Шестикрильця, що “простертий горілиць у глумливій красі”, нагадує міфологічних воїнів, наділених сакральною силою. Герой набув космічного виміру: його смерть — не просто загибель людини, а падіння світлого покровителя русичів.

Заклик Костяна “Кладіть його громадою на списи гартовані…” має відлуння воїнських поховальних ритуалів, де: списи слугують дорогою в інший світ; меч у руках — герой і після смерті лишається сторожем землі; ліщина — магічне дерево, що оберігало від темних сил; «бойова пісня віковічна» — це прадавня поховальна слава (гимн), що переносить душу героя в інший вимір. Отже, смерть героя постає як вступ до пантеону предків, де він стає частиною нескінченного циклу боротьби й охорони рідної землі.

Промови на круглому столі виголосили кандидат історичних наук, професор Ольга Щодра «Образ князя Романа Мстиславича в історії Галицько-Волинського князівства та всієї Руси: історичні джерела», доктор географічних наук Мирослав Дністрянський «“Шестикрилець” та “Шоломи в сонці” Катрі Гриневичевої у формуванні історичної пам’яті та національної ідентичності», доктор економічних наук Борис Карпінський «До питання сприйняття архаїчної мови “Шестикрильця” та “Шоломів в сонці”».

Участь в обговоренні теми круглого столу, окрім уже згаданих учасників , брали діяч освіти Ярослав Даць, перекладач з іспанської Галина Чубай, доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат технічних наук Ксенія Базилюк, народний художник Василь Семенюк, відомий художник Ігор Колісник, дійсний член Академії будівництва України Іван Вівчарівський, громадські діячі Юрій Антоняк, Марта Продан, лікар Ірена Фільц, адвокат Нестор Гнатів, студентка ЛНУ імені Івана Франка Софія Ольшанська, завідувач відділу інформаційних технологій Ігор Капраль.