Цього року вчений Ігор Держко частенько бував у нашій бібліотеці. Запрошений на круглий стіл про Памфіла Юркевича, він принагідно побачив стос літератури, призначеної на списання, й узявся вибирати з книжок те, що ще може принести користь науковцям. А ще раніше переглянув стелажі сектору обмінного фонду, куди ми відклали потенційно цікаві для нього книги. Незрівнянна ерудиція й величезний багаж знань із різних сфер духовного життя людини (нагадаю, що першою вищою освітою, яку здобув Ігор, була медична) робили його експертом-книгознавцем найвищого рівня. Отож він відібрав десятки назв найрізноманітніших видань – з архітектури й містобудування, монументального мистецтва, природничих наук, історії, філології та багатьох інших галузей. Паралельно, дивлячись на стелажі у відділі зберігання, розповідав присутнім працівникам про цінність тих чи інших наявних у нас видань з огляду на публікації революційних, як на радянські часи, статей московських чи ленінградських авторів 50-70-х років ХХ ст. Усе відібране поступово вивозив велосипедом до своєї львівської книгозбірні. Це Ігор підкреслював з гордістю. Адже була ще домашня бібліотека в Стрию, в батьківському домі, й бібліотека на роботі. Усі вони поповнювалися літературою, придбаною «біля Федорова», у букіністів чи привезеною з далеких країв. Як книголюб, він був ще й поетом, часом читав власні твори або цитував поетів «срібного віку» чи неокласиків.

Ми з гордістю згадуємо, що науковець був давнім приятелем нашої бібліотеки, яку з повагою називав «Академічною» (вочевидь за історичною назвою просп. Шевченка). 2009 р., як перший заступник голови ЛОДА, він був ініціатором мого призначення на посаду директора цієї книгозбірні. 2010 р. виголосив гарну промову на відкритті першого у Львові РТЦ, обладнаного завдяки міжнародній програмі «Бібліоміст» фонду Білла й Мелінди Ґейтсів. А згодом часто виступав у нас на круглих столах, конференціях і семінарах, дотичних до його наукових інтересів. Як філософ, знайомив присутніх зі знаковими постатями української гуманітаристики й світової філософії, завжди знаходив те, що єднало наших мислителів (Сковорода, Вернадський, Юркевич) з усім людством.

Для всіх нас Ігор Держко був приятелем, близькою людиною, добрим порадником у багатьох питаннях гуманітарної сфери, великим книголюбом і поціновувачем літератури. Нехай Господь поселить його душу в Небесній Книгозбірні, серед того, що він любив найбільше в житті!

ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!

Останнього понеділка 2024 р. всі бажаючі могли довідатися від історика Івана Сварника цікаві речі про те, що обов’язково читали всі школярі Галичини до 1939 р. Лектор розповів про те, якими були шкільні (й гімназійні) програми з української та польської літератур, що було обов’язковою, а що додатковою літературою, які твори світової літератури включали до цих курсів.

Як розповів історик на основі архівних документів 1931, 1934 й 1939 рр., авторами яких були педагоги Ярослав Біленький, Ярослав Гординський та викладач польської літератури Петро Коструба, програми української та польської літератур суттєво відрізнялися щодо найдавнішого періоду. З української літератури школярі вивчали твори ХІ-ХІІІ ст. «Похвала Володимирові» Іларіона, проповіді І. Турівського й Т. Печерського, «Поучення дітям» Мономаха, фрагменти літопису, твори Д. Заточника, Д. Мніха, «Слово о полку Ігоревім». Давня польська література обмежувалася гімном ХІІІ-ХІV ст.«Богородиця» (фахівці вважають його білорусько-литовським твором). Література ХVІ ст. в українській програмі представлена «Заповітом» Загоровського, листами Вишенського. У польській літературі це «Життя людини поштивої» Рея, твори Кохановського, проповіді Скарги. Українська література ХVІІ ст. репрезентована «Віршами на жалосний погреб Сагайдачного» Саковича, творами Прокоповича й Неруновича, а польська – Ш. Шимоновича (львів’янин вірменського роду), А. Морштина, В. Потоцького («Хотинська війна»).

З нагоди різдвяних і новорічних свят абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує оглянути книжкову експозицію «Кухня народів світу: занотуй рецепти смачних страв!», де можна почерпнути чи поповнити знання з приготування різних маловідомих страв народів світу. Виставкова література різними мовами характеризує кожен регіон, що охоплює країну, кілька країн або конкретну географічну місцевість, має власні звичаї, що стосуються різних сфер життя його мешканців – вбрання, ремесел, вірувань тощо. До переліку найбільш популярних, визнаних найкращими в світовому масштабі кухонь можна зарахувати топ-30 кухонь світу, короткі описи кожної з яких урізноманітнить ваш святковий стіл.