Щороку для розкриття фондового наповнення відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує зацікавленому користувачеві експозицію книг афоризмів. Короткі, влучні та оригінальні вислови, що виражають узагальнену думку в легкій для запам'ятовування формі здатні передавати складні ідеї стисло, часто використовуючи несподівані або парадоксальні формулювання, які з плином часу стають відомими та відтворюються іншими людьми. Мабуть ніщо не висловлює думку так влучно та стисло як афоризми видатних людей, якими ми так часто послуговуємося. Афоризми мовами світу не просто збагачують нашу свідомість, вони примушують замислитись над буденним буттям.

У понеділок, 1 вересня, історик Іван СВАРНИК розповідав усім охочим (очевидно, через відпустки їх було не дуже багато) про пам’ятники Львова.

Першим пам’ятником, тобто зображенням, виготовленим у тривкому матеріалі, можна вважати знайдену в сер. ХІХ ст. на схилі Цитаделі «бабу» - антропоморфну постать, як припускав Ж. Паулі, дохристиянського божества, якому поклонялися наші предки десь у VІІІ-ІХ ст. Про неї згадано в путівнику Кунасевича. На острові в р-ні «Жоржа» була фігура св. Яна, що стояла тут тривалий час. Богородиця прикрашала джерело на нинішній пл. Міцкевича, Архангел Михаїл – Королівський арсенал. На поч. ХVІІІ ст. перед Бернардинами спорудили величавий пам’ятник Янові з Дуклі, менша постать і досі прикрашає криницю на монастирському подвір’ї. Ринкову площу, як пише Крип’якевич, оздоблювала велика «спіжева» постать німфи Мелюзини, а з к. ХVІІІ античних божеств Нептуна, Адоніса, Амфітрити, Артеміди (Г. Вітвер). Першим пошануванням історичного діяча був монумент гетьманові Яблоновському, встановлений на бастеї Низького замку на поч. ХVІІІ ст. Доля його виявилася нещасливою – його багато разів переміщували на інше місце, врешті він опинився на смітнику, був реставрований славним П. Ойтелє. А в 1939 безслідно зник. Найдорожчим львівським пам’ятником був величний монумент А. Ґолуховському, губернаторові Галичини австрійської доби. Сама постать була з білого каррарського мармуру, постать Галичини з позолоченої бронзи, в постаменті використано кілька видів граніту. Однак поляки Львова не любили графа через його поступливість і лояльність до влади, пам’ятник не раз зневажали й псували. Далеко не всім сподобався і Міцкевич у центрі міста (1905, А. Попель, Г. Кузневич). Однак він припав до смаку М. Хрущову в 1939 і його залишили в місті й у радянський час (разом з повстанцями Кілінським і Ґловацьким). Натомість віддали Польщі пам’ятники А. Фредрові, Ф. Смольці, К. Уєйському, Яну ІІІ Собеському.

31 серпня бібліотека отримала чергову пачку з Канади. Наш меценат д-р Й. Сірка надіслав кількадесят цінних видань, які поповнять діаспорні фонди. Я б відзначив багатотомне «Повне зібрання творів» Шевченка, видане у США в 50-60-ті рр., цікаву серію «Клюб прихильників української книжки», «Львівську братію» Є. Загачевського, ««Велика Вітчизняна війна»» Ф. Піґідо-Правобережного та ін.

Щира вдячність дарувальникові!