До 100-річчя від дня народження польського прозаїка, поета, публіциста, критика, лауреата Державної премії (1950 р.) Тадеуша Боровського (1922-1951) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) презентує книжкову експозицію «Так як він про досвід концентраційних таборів у польській літературі не говорив ніхто». Дитинство Т. Боровський провів в Україні. У 1926 році його батька було заарештовано органами внутрішніх справ за участь у так званій Польській Військовій організації і відправлено після суду на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Через чотири роки прийшла черга матері. Теофілію Боровську було вислано до Сибіру. Тадеуш із старшим братом Юліушем залишилися приреченими на сирітське існування і постійні нестатки. Їм не дозволили вмерти далекі родичі. І понині зберігся будинок в Житомирі у Деревообробному провулку № 5, де минули житомирські роки життя Тадеуша. Тільки у 1932 році батька звільнили з табору, у зв’язку з польсько-радянським обміном в’язнями і за клопотанням Товариства Червоного Хреста, у числі інших репатріантів його з дітьми було відправлено до Польщі. Згодом повернулася додому й мати. Після репатріації у 1932 році його родина оселилась у Варшаві. Освіту здобув на підпільних курсах – в період окупації Польщі. У підпільному Варшавському університеті займався полоністикою. Брав участь в конспіративному житті молоді. Почав літературну діяльність 1943 року. Був ув'язнений гітлерівцями у концтаборах Освенцимі, Дахау та ін. 24 лютого 1943 року нацисти схопили його наречену. Так обоє опинилися в Освенцимі. Там Боровському пощастило працювати табірним санітаром, що дало йому змогу красти ліки і пересилати їх коханій. Тоді він також писав їй листи, які пізніше лягли в основу оповідання «У нас, в Аушвіці». Люди неперервним потоком труїли людей, відвантажували їх тіла і спалювали, а декого – спалювали живцем. Люди проводжали до газу своїх родичів, знайомих чи земляків. Люди жили поміж буденної смерті. Така була проза життя.

Дев’ять років тому, 21 листопада 2013 р., розпочався Євромайдан. З цієї оказії в великій читальній залі бібліотеки відкрилася виставка «Герої не вмирають. До Дня Гідності та Свободи».

Народні виступи, які згодом переросли в Революцію гідності, започаткували київські студенти, що вийшли на Майдан Незалежності на знак протесту проти рішення адміністрації президента В. Януковича припинити переговори з Європейською комісією про асоціацію України з Європейським Союзом. Студентські виступи були спонтанними, їхні учасники не пов’язували себе з жодним політичним угрупованням і мали на меті лише продемонструвати, що українська молодь бажає бачити свою країну в ЄС. 30 листопада міліція брутально розігнала студентський мітинг. Це викликало всенародне обурення, за деякими підрахунками, 1 грудня 2013 р. в акціях протесту проти дій адміністрації Януковича взяло участь до півмільйона осіб. Євромайдан пройшов дві фази: так зв. карнавальну і ескалації насильства (19 січня – 21 лютого 2013 р.). Наслідком була втеча президента В. Януковича до Росії, прихід до влади політичної опозиції, а невдовзі – російсько-українська війна.

До Дня української писемності та мови відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує користувачам книгозбірні огляд книжкової виставки «Мова росте елементарно, разом із душею народу», де представлені видання мовами світу про культуру української мови, її синтаксис, стилістику, граматику, мовностилістичні поради, правильне вживання відмінків, суржик, складні випадки вживання слів, мову ділових паперів, модульний курс української мови для іноземців, матеріали до вивчення курсу української мови як іноземної, вступний курс української мови для студентів-іноземців, довідники, теорія і практика викладання української мови як іноземної, українсько-англійські міжмовні відносини, становлення терміносистеми методики викладання української мови як іноземної, покрокове вивчення української мови (книга для викладача і студента), проблеми методики викладання, а також словники, мовний атлас давньої Лемківщини, атлас бойківського говору, історія та сучасна українська мова. Наша книжкова виставка саме для тих, хто вивчає, удосконалює, викладає!

Щороку 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови. Українська мова пройшла тернистий шлях становлення й розвитку. Чорними літерами викарбувалися на скрижалях її історії валуєвський циркуляр, грізний наступ сталінської доби, Голодомор – геноцид, штучно організований радянською верхівкою, та передсмертні зойки в’язнів Соловецьких таборів, біль закатованих «шістдесятників». На жаль, сьогодні українці переживають черговий геноцид від російських окупантів – нищення національної ідентичності українців з метою «денацифікувати», тобто деукраїнізувати українців й Україну. Саме тому зараз надзвичайно гостро стоїть популяризація української мови та перехід в спілкуванні виключно українською мовою. Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його предків.

З нагоди свята у великій читальній залі експонується книжкова виставка «Як довго ждали ми своєї волі слова». На виставці представлено книги, об’єднані однією тематикою ‒ українською мовою: тут і словники, і критика, і підручники з мови. Виставка буде цікавою і студентам, і викладачам, і всім громадянам, які хочуть підвищити рівень володіння рідною мовою.