В перший день весни бібліотека отримала цінний подарунок від нашого автора – Ярослава Середницького: нове дослідження «Формування польського збройного підпілля в час українського національного відродження. 1939-1942 роки». Воно щойно побачило світ у тернопільському видавництві «Мандрівець». Книга висвітлює драматичний період в історії України й Польщі – початок ІІ Світової війни, коли поляки, попри героїчний опір німецьким і совєтським військам, зазнали поразки у Вересневій кампанії 1939 р., однак не скорилися оккупантам, а продовжили опір обом загарбникам, ще в оточеній Варшаві почали створилення збройного підпілля (ZWZ). Його очолив ген. Міхал Токажевський-Карашевич, а згодом ген. С. Ровецкі. Паралельно зі створенням структур польського підпілля 1940 р. на Поліссі було створене українське підпілля Т. Боровця, що спиралося на колишніх вояків УНР.

“…Угодноє и приятное… чтеніе книжное и вѣданіе прежде бывших дѣяний» - так визначив мету своєї творчості Самійло Величко, козацький літописець і письменни XVІІ-ХVІІІ ст. Збірку його творів, окреслену як «Літопис», безкоштовно подарувало бібліотеці видавництво «Кліо» в особі директорки пані Віри Соловйової. Книгу підготували до друку археографи й знавці джерел Геннадій Боряк з Інституту історії НАН України (попередньо начальник Головархіву України) й Тетяна Таїрова-Яковлєва, керівник Центру вивчення історії України Санкт-Петербурзького університету. На відміну від інших козацьких літописів, твір Величка охоплює широкий хронологічний проміжок 1620-1700 рр. Автор використав чи навів повністю сотні різноманітних документів та інших джерел (зокрема хронік, літописів, щоденників), до яких мав доступ, як співробітник генерального писаря В. Кочубея і службовець Генеральної військової канцелярії в часи гетьманування І. Мазепи. Додатковим чинником підвищеного інтересу до твору є оригінальна, близька до народної, мова твору, наявність цікавого ілюстративного матеріалу (портрети гетьманів). Тому «Літопис» є незамінним джерелом до вивчення не лише української та європейської загалом історії ХVІІ століття, але й мови, літератури, просопографії та ін. Як зазначають викладачі, цінність видання посилює й те, що це перше повне видання, без пропусків і цензурних вилучень ХІХ ст.

20 грудня несподівано для нас усіх обірвалася земна путь нашого товариша-історика, науковця від Бога, чудової людини Ігора Скочиляса. Смерть Ігора – невідшкодована втрата для дружини Іри, доньки Соломії, для колег-викладачів Українського католицького університету, в якому Ігор очолював (з 2010 року) гуманітарний факультет, для друзів з Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, де Ігор далекого 1993 року починав свій шлях у науку, для багатьох істориків України, Польщі, Білорусі, Литви й Росії, які співпрацювали з ученим у сфері історії церкви. Читачі нашої бібліотеки мають можливість ознайомитися з фундаментальними виданнями, підготованими вченим: «Галицька (Львівська) єпархія ХІІ-ХVІІІ ст..», «Генеральні візитації Київської Унійної Митрополії ХVІІ-ХVІІІ ст..», «Дар любови»: куниче (катедратик) у Київській митрополії ХІІІ-ХVІІІ ст..» та біобібліографічним покажчиком «Ігор Скочиляс» (2017), який свідчить: вчений не помер, він завжди буде з нами своїм доробком, своїм внеском в науку.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ

СЄРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

(1965-2020)

15 грудня 2020 року, на 56-му році життя, після підступної хвороби померла СЄРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА, бібліотекар 2-ої категорії відділу мистецької літератури. Після закінчення у 1984 році Львівського культосвітнього училища культури за фахом режисер клубних заходів, вона три роки працювала в різних установах міста Львова, а з 1988 року і до смерті в нашій бібліотеці. У відділі мистецької літератури Наталія Олександрівна опанувала фах бібліотекаря, досконало знала нотний фонд, за який відповідала, і професійно, з любов’ю обслуговувала користувачів, брала участь у проведенні заходів.

Пішла від нас проста, доступна в спілкуванні, доброзичлива, чуйна, гарна зовнішньо і внутрішньо, уважна до колег людина.

Світла пам’ять про Сєрову Наталію Олександрівну назавжди залишиться в наших серцях.

Адміністрація та колектив Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки

Висловлюємо щиру вдячність нашому доброму сусідові п. О. Мизакові (туристична агенція «Глобус») за подароване до бібліотеки рідкісне видання – «Українсько-словянський буквар» для дітей, виданий у Варшаві 1933 року. Видання, вочевидь призначалося для дітей православних громадян Польщі, українців. Окрім навчання мови, воно мало на меті й навчання Закону Божого. Книжечка буде цікавою для педагогів, катехитів, мовознавців і для всіх, кого цікавить історія нашої мови, культури, віри.