6 листопада виповнюється 210 років від дня народження Маркіяна ШАШКЕВИЧА (1811-1843) – духовного просвітителя, натхненника національного пробудження Галичини.

Священник УГКЦ став зачинателем нової української літератури, ініціював видання альманаху «Русалка Дністровая», очолив «Руську трійцю», виступав за рівноправність української мови з польською: «Хочу спілкуватися лише українською мовою, аби всі довколишні чули і бачили, що я не поляк, не росіянин чи німець, а русин (українець)».

До 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича у ЛОУНБ було підготовлено бібліографічний покажчик «Одне було у нього „завсіди на думці: свій рід, свій язик, своя словесність, своя народність”» (упорядники: І. Лешнівська, І. Зінченко, О. Григорчук, редактор О. Букавіна, науковий редактор І. Лешнівська), з яким можна ознайомитися в бібліотеці. Твори М. Шашкевича і дослідження про його творчість стануть у пригоді не лише освітянам, просвітянам, а також усім, хто цікавиться історією та розвоєм рідного краю.

4 жовтня в бібліотеці відбулася дуже цікава зустріч з відомим українським письменником, політиком, громадським діячем Володимиром Шовкошитним. Для багатьох ця зустріч стала відкриттям – письменник виявився ще й майстерним актором, читцем, дотепним оповідачем. Однак для самого письменника зустріч з львівською публікою розпочалася прикрим інцидентом. Коли він, припаркувавшись біля входу в обласну бібліотеку, почав вивантажувати з машини нові книжки, його почали «наполегливо розпитувати» двоє чоловіків, відповідальних за паркування на просп. Шевченка. Марно письменник пробував пояснити, хто він такий і навіщо тут зупинився. Невблаганні паркувальники виписали письменникові штраф за несанкціоноване паркування у місті Лева. Мусимо зауважити, що бібліотека має зарезервоване паркувальне місце перед входом, за яке щомісяця платить відповідні кошти. Працівники бібліотеки також намагалися пояснити це паркувальникам, показували акти й квитанції. Вочевидь, не всі, хто живе і працює у Львові вміє читати і знає українську мову. Нам, бібліотекарям, було дуже соромно перед гостем з Києва.

12 вересня, хоча насправді це треба було б робити сьогодні, 13 вересня, Львів відзначив 100-ліття свого уродженця, письменника-фантаста Станіслава ЛЕМА. Програма святкувань була насиченою і різноманітною: о 12.30 запрошені – письменники, перекладачі, літературознавці, видавці – пили какао (каву, воду) з міським головою на балконі-терасі його службового кабінета й обмінювалися думками про письменнника, нові книги, видавничі серії та багато іншого. Наприклад, про ідею перейменування площі Коліївщини на, скажімо, площу Сусідів. Чому? Не тому, що це первісна (історична) назва – ця площа мала назви «пляц Жидовскі», з 1871 – Векслярський (від «вексель» - боргове зобов’язання), а 1950 перейменована на Коліївщини – найбільшого селянсько-козацького повстання 1768 р., оспіваного Шевченком у «Гайдамаках». Мотив перейменування – назва образлива для «єврейської громади». Так, принаймні, вважають у міській раді.

Першим важливим кроком на шляху до незалежності було схвалення Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. Вона, хоч і не проголошувала незалежність, наголошувала на праві українського народу на суверенітет; зокрема, на праві підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами безпосередньо.

Тим часом в СРСР швидко набирали силу відцентрові тенденції, тому глава СРСР М.Горбачов ініціював підписання нового союзного договору. Як наслідок, 2 жовтня на площі Жовтневої революції (тепер – Майдан Незалежності) у Києві розпочалося голодування студентів, яке отримало назву “Революція на граніті”.

Кожен, хто проходить повз Галицький ринок, може зауважити певну зміну в прилеглій забудові: в колишньому палаці Більських (Бесядецьких), розміщеному за адресою пл. Галицька, 10 – тут до 2000 року містилася Обласна бібліотека – розібрали східне крило.

Як видно з банера, повішеного на воротах, ці дії кваліфікуються як «протиаварійні роботи» на пам’ятці національного значення. Логічним продовженням буде демонтаж західного крила, а тоді можна братися й за основну будівлю…