Цього понеділка гості бібліотеки стали учасниками розмови про історика Богдана Якимовича, людину, яка дуже прислужилася нашій історії, культурі, військові й містові Львову.

Богдан Якимович (1951-2022) прожив лише 70, але за життя встиг більше, ніж деякі академічні інститути. Богдан народився в селі на Тернопіллі в учительській родині. 1974 закінчив Львівську політехніку, як інженер-будівельник. Працював за фахом на ЛАЗ-і, був на комсомольській роботі, потім керував ЖЕО Ленінського району Львова. Згодом дуже пишався, що саме з його ініціативи район став Франківським. Однак від юнацьких років хлопця вабила історія. Отож 1985 р. він вступив до заочної аспірантури Інституту суспільних наук АН УРСР, активно займався громадською діяльністю в період національного відродження. Зокрема, був одним з науковців, які домоглися відродження нашої національної символіки. Від 1990 був членом комісії з перейменування вулиць Львова. Саме завдяки Богданові в нашому місті з’явилися вулиці ген. Тарнавського, Грекова, Алмазова, Микитки, Курмановича та інших військовиків. 1994 захистив кандидатську під керівництвом Я. Ісаєвича й працював науковим співробітником цього інституту. Саме в цей час став співорганізатором Міжнародного форуму «Іван Франко і світова культура». Долучився до створення нового вишівського підручника «Історія України», написав розділ «Культура» доби козаччини. 1998 очолив Наукову бібліотеку Львівського університету, організував гідне відзначення 400-річчя бібліотеки, постійно дбав про поповнення фондів, технічну модернізацію, належний науковий рівень бібліотеки. 2007 через конфлікт з ректором залишив директорську посаду й перейшов на викладацьку роботу в університет. До останніх днів був професором кафедри історичного краєзнавства.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели наукову конференцію «Олена Пчілка – берегиня української нації і української національної традиції».

Вступне слово на пошанування видатної діячки української культури – письменниці, перекладача, фольклориста, етнографа, публіциста, редактора, видавця, матері геніальної Лесі Українки подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він висловив головну мету заходу – змалювати символічний образ Великої матері українського роду та окреслити відповідний національний проект і визначив контексти обговорення теми:

Конкретика знакових вершин і глибин на шляху видатної українки творить символічний образ Великої матері.

Творча спадщина Олени Пчілки для українських дітей є основою тривання українського світогляду і піднесення молодої нації. «Чи дитина виросте приятелем, чи ворогом України, се багато залежить од виховання». «Діти — се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна», – така національна правда у її висловлюваннях.

10 червня у великій читальній залі велася розмова (І. Сварник, А. Левик) про видання, якому виповнюється 10 років. Це науково-популярний журнал «Наша спадщина», що почав виходити в середині 2014 р. Ініціатором видання і його головним редактором став Андрій Левик, тодішній керівник обласної пам’яткоохоронної структури – відділу охорони культурної спадщини ЛОДА. Він звернувся до багатьох науковців, працівників музеїв, викладачів, реставраторів, які цікавилися різноманітними пам’ятками та їх збереженням і за певний час вдалося сформувати редколегію нового часопису й зібрати потрібну кількість матеріалів. Початково до редколегії, крім А. Левика, входили В. Герич (ДІАЗ у Жовкві), Р. Ковальчук (ЛОР), А. Салюк, М. Гайда, В. Рожко (Мінкульт), І. Тимець, М. Бевз, А. Гречило й І. Сварник. Згодом додалися Н. Мориквас, Н. Білас, О. Малиць, Я. Онищук. Фінансові потреби певний час покривалися з обласного бюджету. Нині часопис перейшов на самофінансування. Багато чисел вийшли за кошти районів і громад: тривалий час «Наша спадщина» висвітлювала проблематику окремих районів (Буського, Городоцького, Сокальського та ін.) та міст: Пустомитів, Судової Вишні, Ходорова, Стрия та ін. Періодичність видання визначила практика: «Наша спадщина» це квартальник. На червень 2024 р. вийшло 38 чисел. Наклад залежить від попиту, однак не буває меншим за 100 прим., а може сягати й тисячі. За характером часопис є науково-популярним. Він публікує суто наукові статті фахівців (М. Бевз, І. Сварник, О. Бойко, М. Долинська, Ю. Лукомський та ін.) з посиланнями на архівні джерела й літературу, але й популярні статті місцевих краєзнавців, учителів, бібліотекарів і музейників про особливості культури, пам’ятки, звичаї та ін. в конкретних населених пунктах.