15 травня у відділі мистецької літератури відбулась музична година «І слово, і пісня, матусю, тобі!» до Дня матері.

Розпочала вечір завідувач відділу Надія Письменна.

День матері – це одне з найзворушливіших свят, адже мама – найголовніша людина в житті кожного, яка завжди зрозуміє, пробачить і буде безумовно любити, незважаючи ні на що.

Історія свята не менш зворушлива, ніж сам день. 1908 року американка Анна Джервіс із Філадельфії запропонувала вшановувати матерів у пам’ять про свою маму, яка передчасно померла. Анна почала писати листи до держустанов і законодавчих органів, надсилала свою пропозицію видатним особам для того, щоб присвятити мамам один день на рік. У 1910 році штат Вірджинія зробив День матері офіційним святом, а згодом його почали відзначати і в інших штатах та країнах.

Сьогодні, 15 травня, відділ мистецької літератури вже вкотре отримав в подарунок книгу від Надії Онисимівни Супрун-Яремко, української музикознавиці й етномузикознавиці, докторки мистецтвознавства, професорки кафедри музичної фольклористики ЛНМА ім. М. В. Лисенка, дійсної членкині НТШ, членкині Національної спілки композиторів України, представниці української діаспори на Кубані. Здобула музикознавчу освіту в Харківському інституті мистецтв ім. І. П. Котляревського та пов’язала життя і науково-педагогічну діяльність з Україною.

13 травня екскурсоводи й усі бажаючі слухали лекцію Івана СВАРНИКА про малознану нині широкому загалові постать Ярослава Пастернака – фундатора української наукової археології, відкривача давнього Галича.

Я.Пастернак - наш земляк, народився 1892 р. в Хирові у священничій родині о. Івана, якого небавом перевели в в Зіболки Жовківського пов., де й минуло дитинство Ярослава. З 1910 навчався у Львівському університеті. Його товаришами були Андрій і Тарас Франки, А. Крушельницький, В. Пачовський. Значний вплив на формування вченого справили філософ Твардовський і антрополог Чекановський. Останній хотів, аби Пастернак продовжив його справу. Ярослав на вакаціях провів цікаві антропологічні дослідження на Жовківщині. А за дорученням митрополита Андрея почав збирати церковну старовину (1913-1914) не лише на Жовківщині, а й у Городоцькому, Добромильському, Яворівському повітах. Стати викладачем історії Ярослав не встиг: почалася І Світова і його мобілізували до війська офіцером (41 полк піхоти). Воював на різних фронтах, був поручником. 1918 став поручником VІІ (Стрийської) бригади УГА, воював за Львів, брав участь у Чортківській офензиві, в поході на Київ, служив у Дієвій армії УНР. 1920 був в таборах інтернованих, отож продовжив навчання у Празі. 1925 захистив докторат з археології у Л. Нідерлє.