До 100-річчя від дня народження польського прозаїка, поета, публіциста, критика, лауреата Державної премії (1950 р.) Тадеуша Боровського (1922-1951) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) презентує книжкову експозицію «Так як він про досвід концентраційних таборів у польській літературі не говорив ніхто». Дитинство Т. Боровський провів в Україні. У 1926 році його батька було заарештовано органами внутрішніх справ за участь у так званій Польській Військовій організації і відправлено після суду на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Через чотири роки прийшла черга матері. Теофілію Боровську було вислано до Сибіру. Тадеуш із старшим братом Юліушем залишилися приреченими на сирітське існування і постійні нестатки. Їм не дозволили вмерти далекі родичі. І понині зберігся будинок в Житомирі у Деревообробному провулку № 5, де минули житомирські роки життя Тадеуша. Тільки у 1932 році батька звільнили з табору, у зв’язку з польсько-радянським обміном в’язнями і за клопотанням Товариства Червоного Хреста, у числі інших репатріантів його з дітьми було відправлено до Польщі. Згодом повернулася додому й мати. Після репатріації у 1932 році його родина оселилась у Варшаві. Освіту здобув на підпільних курсах – в період окупації Польщі. У підпільному Варшавському університеті займався полоністикою. Брав участь в конспіративному житті молоді. Почав літературну діяльність 1943 року. Був ув'язнений гітлерівцями у концтаборах Освенцимі, Дахау та ін. 24 лютого 1943 року нацисти схопили його наречену. Так обоє опинилися в Освенцимі. Там Боровському пощастило працювати табірним санітаром, що дало йому змогу красти ліки і пересилати їх коханій. Тоді він також писав їй листи, які пізніше лягли в основу оповідання «У нас, в Аушвіці». Люди неперервним потоком труїли людей, відвантажували їх тіла і спалювали, а декого – спалювали живцем. Люди проводжали до газу своїх родичів, знайомих чи земляків. Люди жили поміж буденної смерті. Така була проза життя.

Дев’ять років тому, 21 листопада 2013 р., розпочався Євромайдан. З цієї оказії в великій читальній залі бібліотеки відкрилася виставка «Герої не вмирають. До Дня Гідності та Свободи».

Народні виступи, які згодом переросли в Революцію гідності, започаткували київські студенти, що вийшли на Майдан Незалежності на знак протесту проти рішення адміністрації президента В. Януковича припинити переговори з Європейською комісією про асоціацію України з Європейським Союзом. Студентські виступи були спонтанними, їхні учасники не пов’язували себе з жодним політичним угрупованням і мали на меті лише продемонструвати, що українська молодь бажає бачити свою країну в ЄС. 30 листопада міліція брутально розігнала студентський мітинг. Це викликало всенародне обурення, за деякими підрахунками, 1 грудня 2013 р. в акціях протесту проти дій адміністрації Януковича взяло участь до півмільйона осіб. Євромайдан пройшов дві фази: так зв. карнавальну і ескалації насильства (19 січня – 21 лютого 2013 р.). Наслідком була втеча президента В. Януковича до Росії, прихід до влади політичної опозиції, а невдовзі – російсько-українська війна.

На День фахівця під гаслом «Ваша майбутня професія» відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка, який фактично є стейкхолдером кафедр іноземної, слов’янської і польської філології ЛНУ імені Івана Франка, відвідали першокурсники кафедр слов’янської літератури та полоністики. Комплексна форма групового бібліографічного інформування майбутніх спеціалістів певної професії / спеціальності про запропоновані фондовим наповненням книгозбірні поточні та ретроспективні інформаційні ресурси з галузі знань за профілем їх практичної діяльності увійшли до багаторічної практики іноземної книгозбірні. Мета Дня фахівця у відділі – інформування однорідної за сферою діяльності групи користувачів про актуальні джерела фахової інформації, задоволення їхніх професійних інформаційних потреб; розкриття бібліотечних фондів, популяризація галузевої літератури, бібліотечних, бібліографічних продуктів і послуг.

У відділі мистецької літератури ЛОУНБ 10 листопада 2022 року відбувся мистецький вечір «Микола Лисенко – творець української національної музики» до 180-річчя від дня народження видатного українського композитора – засновника української національної музики.

Саме Микола Лисенко написав музику до хорового твору «Боже, великий, єдиний», який став духовним гімном України. Він одним із перших інтерпретував Кобзар Шевченка, робив обробки народних пісень, був автором 10 опер, серед них «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда», сотень інших музичних творів. Видане у 1950-1959 роках 20-томне зібрання не вмістило всієї спадщини композитора. Миколу Лисенка називали гетьманом, сонцем і батьком української музики.

Відкрила вечір завідувач відділу мистецької літератури Надія Письменна, яка представила глядачам книжкову виставку «Світло багатогранної, натхненної творчості» з нотних видань музичної спадщини композитора. Про життєвий та творчий шлях Миколи Лисенка цікаво розповіла Ольга Кушніренко, старший викладач кафедри музикознавства та хорового мистецтва ЛНУ ім. І. Франка. Її виступ супроводжувався багатим ілюстративним матеріалом.