В перший день весни бібліотека отримала цінний подарунок від нашого автора – Ярослава Середницького: нове дослідження «Формування польського збройного підпілля в час українського національного відродження. 1939-1942 роки». Воно щойно побачило світ у тернопільському видавництві «Мандрівець». Книга висвітлює драматичний період в історії України й Польщі – початок ІІ Світової війни, коли поляки, попри героїчний опір німецьким і совєтським військам, зазнали поразки у Вересневій кампанії 1939 р., однак не скорилися оккупантам, а продовжили опір обом загарбникам, ще в оточеній Варшаві почали створилення збройного підпілля (ZWZ). Його очолив ген. Міхал Токажевський-Карашевич, а згодом ген. С. Ровецкі. Паралельно зі створенням структур польського підпілля 1940 р. на Поліссі було створене українське підпілля Т. Боровця, що спиралося на колишніх вояків УНР.

До дати народження Лесі Українки (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, нині Новоград-Волинський - 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія), української письменниці, перекладачки, фольклористки, культурної діячки, піонерки українського феміністичного руху відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка підготував виставку її творів мовами світу. Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда», вона в сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Псевдонім «Леся Українка» був фамільним: Лесею Ларису звали Косачі, «Українцем» називався в еміграції її дядько Михайло Драгоманов.

У відділі мистецької літератури з 23 лютого до 20 березня експонується книжково-ілюстративна виставка «Подорож у світ Лесиних пісень» до 150-річчя від дня народження Лесі Українки (1871-1913), української поетеси.

17 лютого відділ україніки та Провідне коло ОУН «Держава» провели круглий стіл на тему: Історичний і міфопоетичний образи українського князя Ігоря Святославича/до 870-річчя від дня народження князя.

У вступному слові завідувач відділу україніки Євген Салевич висловив думки про два образи нашого князя.

Історичний: сприйняття Ігоря Святославича – як маловідомого новгород-сіверського князя, який у 1185 році здійснив маловідомий похід на половців, до того ж похід невдалий, в результаті якого загинуло майже все українське військо (окрім 14-15 чернігівських ковуїв з їхнім провідником Ольстином Олексичем). До того ж і повернення князя Ігоря на батьківщину ганебне – втеча з половецького полону.