В перший день Нового року в головній читальній залі зібралися ті, кому вже набридло відпочивати біля екрана й за столом. Екскурсоводи, й не тільки, послухали розповідь Івана Сварника про львівський період життя Михайла Грушевського, що тривав 20 років – 1894-1914. До Львова молодий випускник Київського університету св. Володимира був запрошений на новостворену катедру української (завуальовано «Східної Европи») історії. Ініціатором був видатний український історик Володимир Антонович, у якого Грушевський був найкращим випускником. До Львова молодий історик привіз народовську (народницьку)концепцію історії України, у якій головним об’єктом уваги був народ, селянська маса, трудівники. Згодом його погляди еволюціонували, і в т. зв. «Ілюс трованій історії України-Руси», написаній у переддень І Світової війни, Грушевський виступає виразним прихильником державницької ідеї.

Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Наукове товариство імені Шевченка в національній історії».

У вступному слові завідувач відділу україніки Євген Салевич означив контексти обговорення теми:

НТШ в історії нації;

стан нації: НТШ і сучасність;

НТШ в часи великих вчених, подвижників національної справи, у часи жертовного служіння національній ідеї, у часи жертовної праці в ім’я нації;

НТШ в час українських державних і приватних університетів, інститутів і кафедр, у час української освіти і науки в Українській Державі, у час корупції і занепаду науки, вигоди і безвідповідальности української еліти за долю нації.

Та найголовніший озвучений контекст – НТШ залишається найбільшою організацією української нації і вона мусить брати на себе відповідальність перед прийдешнім нації.

18 грудня у великій читальній залі Іван Сварник прочитав для екскурсоводів лекцію про Богдана Януша, який свого часу обіймав високу посаду консерватора доісторичних пам’яток Східної Галичини. Сучасники (Л. Харевичева) запам’ятали його як «несміливу молоду людину з землистою шкірою лиця, світлого блондина, дуже несміливого в спілкуванні». Його характеризували, як людину двоїстої самоідентифікації – русина й поляка. Однак 1919 р., готуючи український «Провідник по Львові», Януш (для українців він писав як «Василь Карпович») висловлюється як палкий патріот України, яка відродилася після віковічного гніту сусідів – поляків і москалів.

15 грудня у відділі мистецької літератури за участю соціальної групи Львівського міського територіального центру під керівництвом Юлії Клим відбувся музичний вечір «І кожна нота, ніби квітка у таємничому світі Великого Маестро» до 120-річчя від дня народження Миколи Колесси (1903-2006), українського композитора, диригента, педагога, Героя України , лауреата Шевченківської премії.

Завідувачка відділу Надія Письменна представила користувачам книжково-ілюстративну виставку та ознайомила з творчістю українського композитора. Високоосвічена, талановита і багатогранна особистість М. Колесси віддавна є орієнтиром для молодих музикантів. Він ніколи не шкодував часу, охоче ділився багатим досвідом, випромінював щире розуміння, терплячість і непідробну доброту. Двері його серця ніколи не зачинялись до людей, для кожного він знаходив можливість поспілкуватись, часом – поспівчувати або ж розділити радість.