15 січня у відділі абонемента бібліотеки відбулася презентація проекту «Польська полиця» в Україні», який успішно втілює в життя Інститут книги спільно з польським Міністерством культури. Про отримані в рамках проекту книги читачам розповідав директор бібліотеки Іван Сварник. Початково «Польською полицею» займалася лише польська сторона. Бібліотека вже отримала кількадесят книг сучасних польських авторів і класиків, виданих у Польщі й українських перекладів, виданих, зокрема, й у Львові нашими видавництвами. Це література як для дорослих, так і для дітей (в тому числі й чудово ілюстрована для наймолодших). Особливою увагою наших партнерів користувалися знакові постаті польської літератури – В. Шимборська, О. Токарчук та ін. Книги польською мовою збагатили фонд відділу іноземної літератури на Мулярській.

15 січня відбулася чергова лекція Івана СВАРНИКА для екскурсоводів та всіх бажаючих. Розмова стосувалася дуже відомого у свій час журналіста, історика, мистецтвознавця й видавця Миколи Голубця.

Микола (в дитинстві Мольо) був нешлюбним сином греко-католицького священника Еліашевського, а прізвище отримав по матері, яка його виховувала у Львові. Батько подбав, аби хлопчик здобув добру освіту. Микола закінчив гімназію, навчався у Кракові в Академії мистецтв, однак диплома не отримав, маючи богемні захоплення. Писав вірші, оповідання, нариси й навіть історичні романи. В роки визвольної боротьби був хорунжим Легіону УСС, чи не найактивнішим членом Пресової кватири. 1918 був учасником боїв за Львів. Свої особисті враження виклав згодом у романі «1918 рік грози і надій». 1941, за німців, працював у Державному архіві. Тоді ж заснував у Львові Літературно-мистецький клюб. Осідком мало бути Міське казино на Академічній, однак його зайняли німецькі офіцери для своїх потреб. Тому клюб розмістився на Підвальній 13, у будинку жидівської газети «Chwila», згодом у палаці Сапіг на Коперника. М. Голубець помер несподівано 1942 р. після невдалої операції на шлунку.

15 січня до бібліотеки завітав зі своїм доробком письменник із Сумів, очільник Сумської організації Конгресу літераторів Україниі й голова літературно-мистецького об’єднання «Творча альтанка» Микола Ремньов. Народжений на Сумщин 1948 року, він навчався і працював у різних регіонах Союзу, в т. ч. й у Сибіру. Здобув філологічну освіту в Одеському університеті. На журналістську роботу його послали в Курську область, з 1980 повернувся до Сумів. Працював журналістом, був директором видавництва «Джерело». Літературою займався зі шкільних років, однак писав свої оповідання, як сам висловився, «у стіл». Основним заняттям філолога була журналістика. Публікувати його почали досить недавно. Він автор понад десятка прозових книг – романів, оповідань, однієї п’єси. Письменник подарував нашій книгозбірні 4 свої прозові книги й 1-й випуск літературно-мистецького альманаху «Творча альтанка» з творами сумчан – А. Батуріної, М. Балабана, А. Бігуненка, Т. Лісненко, прозою М. Ремньова, О. Нестеренко та ін.

12 січня у відділі мистецької літератури відбулась кіноподорож «Митець за покликанням» до 100-річчя від дня народження вірменського та українського кінорежисера Сергія Параджанова (1924-1990).

Завідувач відділу Надія Письменна представила кілька книжково-ілюстративних видань про кінорежисера та частково ознайомила з його творчістю. Сергій Параджанов увійшов в історію кіно як режисер з яскравим та самобутнім індивідуальним стилем, як творець унікальної кіно мови, що ґрунтується на поетичних символах і метафорах. Не дивно, що його фільми завжди викликали неабияку зацікавленість у кінокритиків та кінознавців – вони живили й живитимуть надалі полемічні суперечки, є приводом для поглибленого вивчення. З Україною пов’язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. Тут він створив фільми, серед яких «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (всі – 1957 р.), «Перший парубок» (1958), «Українська рапсодія» (1961) «Квітка на камені» (1962, у співавторстві з Анатолієм Слісаренком) та ін.