24 травня у відділі мистецької літератури відбулась мистецька зустріч «Багатогранність творчого діапазону» до 95-річчя від дня народження українського скульптора Еммануїла Миська (1929-2000).

Розпочала зустріч завідувач відділу Надія Письменна, яка ознайомила користувачів з творчістю митця, а також з книжково-ілюстративною виставкою.

Еммануїл Мисько – одна із ключових постатей інтелектуального життя в Україні, організатор і національно-культурний провідник. Його позиція в мистецтві – апелювання до національних почувань та універсальних морально-етичних вартостей людини. У такій громадянській та філософській настанові через жанр портрета він створив низку проникливих образів сучасників – у станкових, монументальних формах, медальєрстві. Митець зумів розбудувати синтетичний образ часу, прослідкувавши еволюцію наростання особистісної свободи українців на зламі політичних систем. Усю свою творчу спадщину митець заповів передати до художніх музеїв України. Життя, сповнене громадянської посвяти, талановита творчість Еммануїла Миська – це високий взірець вірного служіння рідній землі і народові України.

Організація української нації «Держава», українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Етнографічна і культурно-освітня діяльність Володимира Шухевича».

Вступне слово на пошанування визначного етнографа, громадського і культурного діяча, одного з нащадків славетної української родини Шухевичів, діда головного командира УПА генерала Романа Шухевича, виголосив завідувач відділу україніки Євген Салевич.

Промовець наголосив на важливості обговорення теми, як національного проекту розвитку української традиції та ідентичності, на важливості говорити про стан і завдання української етнології, як про стан нації в контексті фольклорно-етнографічної спадщини та шляхів використання джерел для її розвитку і тривання.

Важливо говорити про рід Володимира Шухевича в українській історії, про подвижництво українського діяча в просвіті та організації нації, про п’ятитомну працю вченого «Гуцульщина», як надглибоке джерело української ідентичності, основу розвитку національної культури, творчості, творення українознавчих студій та етнічних товариств.