Ім’я Володимира Старосольського довший час замовчувалося: заарештований в к. 1939 р., як один з чільних українських політиків Галичини, він загинув у совєтських таборах 1942 р., а за рік до того в Казахстані померла і його дружина, відома піаністка Дарія з Шухевичів. Діти вижили після заслання: Юрій і Уляна зуміли виїхати на Захід і стали знаними українськими діячами у США. Ігор (п. 1988) був відомим архітектором, одним із основоположників галицької реставраційної школи. Лише нещодавно меморіальна таблиця з’явилася на Коперника, 14, де жив і працював Старосольський у 1905-1918 рр., а минулого року це прізвище увічнили в назві вулиці, яка доти мала ім’я Карпінського.

11 квітня у відділі мистецької літератури відбувся майстер-клас із декорування верби за участю центру соціальних послуг «Джерело» під керівництвом Юлії Клим. Цього року Вербну неділю святкують 13 квітня – за тиждень до Великодня, що припадає на 20 квітня.

Завідувачка відділу Надія Письменна ознайомила учасників з історією свята та традиціями Вербної неділі. Верба завжди мала особливе значення для українців. Вона була і залишається одним із найголовніших національних символів. Крім того, верба символізує жіночність, тому до свят її прикрашали виключно жінки і дівчата. Для вербових букетів традиційно готували гілочки верби з пухнастими котиками, для гарного букета брали не менше десяти-дванадцяти гілочок (парність чи непарність тут неважлива). Гілочки однакової довжини складали в тугий пучок і обмотували лляною шнурівкою в напрямку за сонцем. Букет прикрашали квітами, травами та йшли освячувати в церкві. Після освячення гілочками верби вже не ділилися – букет несли додому і ховали за образами як оберіг. А освячену вербу з попереднього року в жодному разі не можна було викидати – її спалювали. В Україні є звичай «биття» такими освяченими галузками, що символізує побажання здоров’я, бадьорості духу і довголіття. Діти «б’ються» вербовими гілочками і промовляють:

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели історичний семінар «Героїчні бої УСС: гора Маківка».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич наголосив.

Це наша героїчна історія, яка має свою конкретику і символіку.

Це історія героїчної битви Українських січових стрільців проти московської армії.

Це гора Маківка, освячена кров’ю полеглих героїв – січових стрільців. І від їхньої крові і їхніх святих могил гора стала священною, стала місцем поклоніння українців.

Наша тема важлива як проект творення священного в історичній перспективі нації.

Завжди важлива духовна основа національного розвитку і священне в національному світогляді.

9 квітня у відділі мистецької літератури відбулась літературно-музична мозаїка «Вадим Крищенко – видатний майстер слова» до 90-річчя від дня народження українського поета-пісняра.

Розпочала зустріч завідувачка відділу Надія Письменна, представивши книжково-ілюстративну виставку та ознайомивши користувачів з творчістю видатного українського митця.

Вадим Крищенко народився 1 квітня 1935 року в Житомирі у родині вчителів. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Він – народний артист України (2007), заслужений працівник культури (1985), заслужений діяч мистецтв України (1995), член Національної спілки письменників України (1972), лауреат літературно-мистецьких премій ім. І. Нечуя-Левицького, ім. А. Малишка та ім. Д. Луценка, кавалер багатьох державних нагород – ордена Ярослава Мудрого V ступеня, повний кавалер ордена «За заслуги», ордена Трудового Червоного Прапора, відзнаки «Знак Пошани», ордена Андрія Первозванного та ордена Святого Володимира та багатьох інших. В 2015 році Вадима Крищенка нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України. Йому неодноразово присуджувалося звання «Кращий поет-пісняр України», багато разів ставав переможцем престижних конкурсів та фестивалів сучасної української пісні.