1992 року, одночасно з вулицями Бандери, Єфремова, Коновальця, Левицького, Петлюри, Тарнавського, пл. Петрушевича у Львові з’явилася й вулиця Винниченка. Нею назвали колишню Радянську. Й не випадково. Саме Винниченка від 30-тих рр. ХХ ст. вважали «одним з ідеологів укр. бурж. націоналізму, керівником націоналістич. контрреволюції на Україні», а з 1920 «відвертим ворогом Рад. влади» (БСЭ. – Москва, 1971. – Т. 5: Вешин-Газли. – С. 77). В Українській літературній енциклопедії (К., 1990) про київський журнал «Дзвін», де співпрацювали Д. Донцов, Л. Юркевич, В. Левинський та В. Винниченко, сказано, що його видавці, «користуючись псевдомарксист. фразеологією, проповідували ідеї політичного сепаратизму». Про сепаратизм згадано невипадково: Володимир Винниченко від 1901 р., як студент, став членом Революційної української партії (Петлюра, Меленевський, Порш, Д. Антонович та ін.). Програму партії склав М. Міхновський. Вона вийшла у Львові як брошура «Самостійна Україна». РУП була першою політичною партією Наддніпрянщини, «колискою» інших партій, а її члени згодом боролися за незалежність України й творили нашу державність.

2 червня у відділі мистецької літератури відбулась музична година «Дитинство в кольорах музики» за участю учнів класу викладача Львівської школи мистецтв №10 Тетяни Смирнової.

Розпочала захід завідувач відділу Надія Письменна. Музика – це живий інструмент розвитку душі, інтелекту і серця дитини. Вона має надзвичайно важливе значення для дітей – не лише розважає, а й розвиває їх у багатьох напрямах, зокрема: емоційний розвиток, розвиток мовлення і слуху, координація та моторика, креативність і уява, соціальні навички, пізнання світу. Музика допомагає дітям рости щасливими, відкритими й гармонійними…